Воскресенье, 11 Декабря 2016, 11:55

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Гражданские дела » Признание недействительным договора


Возражения, подготовленные от имени Марнив Надежды, на апелляционную жалобу ее бывшего супруга

                       Апеляційний суд Одеської області
                       Судовій палаті по цивільних справах

                    Марнів Надія Олегівна
                ….Іванівський р-н, Одеська область,…
 
по справі № 22ц-8221/2011р
за апеляційною скаргою
Марнів М. А.

 

ЗАПЕРЕЧЕННЯ
 НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
на рішення Іванівського райсуду Одеської області від 11 липня 2011р.

 

Апеляційну скаргу вважаю необґрунтованою з наступних причин.

 

I. Апелянт стверджує, що судом безпідставно застосована ст.234ЦК України

  «… суд першої інстанції не встановивши наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною на підставі ст.234ЦК України, ухвалив помилкове рішення» (шостий повний абзац стор.2 апеляційної скарги).

Складається враження, що апелянт оскаржує не рішення по даній справі, а якесь інше рішення.

Стаття 234ЦК України визначає який правочин є фіктивним та регулює правові наслідки такого правочину.

Я не просила визнавати спірний правочин недійсним з підстав того, що він є фіктивним.

Суд не визнавав правочин недійсним з підстав, передбачених ст.234ЦК України, і в судовому рішенні не має жодних посилань на ст.234ЦК України, тобто на те, що спірний правочин є фіктивним.

Отже, апелянт оскаржує те, що взагалі не було предметом судового розгляду, і по чому взагалі не виносилося судове рішення, що означає що апелянт безпідставно вимагає скасування оскаржуваного рішення, посилаючись на неправильне застосування судом ст.234ЦК України.

Апелянт сам собі вигадав правову підставу і з завзяттям прийнявся її трощити, присвятивши цьому по суті всю свою апеляційну скаргу.

Те, з якім завзяттям апелянт доводить, що оспорюваний правочин не є фіктивним, нагадує широковідому приказку: «На злодії шапка горить».

II. Правовими підставами моїх позовних вимог були заявлені підстави, передбачені ч.2 ст.65СК України

Згідно ч.2 ст.65СК України:

«…Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового».

Саме з цієї підстави я просила визнати оспорюваний правочин недійсним і саме з цієї підстави суд визнав його недійсним, що повністю відповідає закону.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.31ЦК України:

«Правочин вважається дрібним побутовим, якщо … стосується предмета, який має невисоку вартість».

Предметом оспорюваного правочину є автомобіль вартістю 81 612 грн. (акт оцінки № 161 від 28.11.2009 р. (а.с. 65)), що є високою вартістю.

Відповідно до ч.3 ст.65СК України:

«Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово».

Предмет спірного правочину (автомобіль) був придбаний в період нашого з апелянтом шлюбу, у зв’язку з чим відповідно до ст.60СК України він є спільним сумісним майном подружжя.

Автомобіль, який є цінним, а не дрібним побутовим майном, був відчужений апелянтом без моєї згоди, що відповідно до ч.2 та ч.3 ст.65СК України тягне визнання правочину з його відчуження недійсним.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі наявних у справі доказів (свідоцтво про укладення шлюбу між мною та апелянтом, рішення суду про розірвання шлюбу між нами, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, акт оцінки транспортного засобу, біржовий договір (угода) про відчуження автомобілю), що повністю відображено в рішенні суду.

Наслідком наявності зазначених обставин є визнання оспорюваного правочину недійсним, який суд і застосував з посиланням на вищенаведені норми права, які регулюють саме ці спірні правовідносини.

Таким чином, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, так як повністю відповідає вимогам ст.213ЦПК України, згідно з якою:

«Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом» (ч.2 ст.213ЦПК України),

 «Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні» (ч.3 ст.213ЦПК України).

Відповідно до ст.308ЦПК України, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга підлягає відхиленню.

III. Посилання апелянта на те, що заочним розглядом справи були порушені його права є безпідставним

Апелянт стверджує, що у даній справі був порушений принцип змагальності, у зв’язку з тим, що справа була розглянута в заочному порядку (передостанній абзац стор. 2 апеляційної скарги).

По суті, апелянт стверджує, що заочний розгляд будь-якої справи суперечить закону, так як порушується принцип змагальності.

Таке твердження апелянта прямо суперечить закону (глава 8 ЦПК України), який передбачає такий порядок розгляду судових справ.

В апеляційній скарзі не міститься жодного посилання на те, що судом порушено якесь конкретне положення глави 8 ЦПК України, за виключенням посилання на те, що копія заочного рішення йому не надсилалась.

Надіслання або не надіслання рішення ніяким чином не впливає на законність або обґрунтованість судового рішення, тому не надіслання рішення не може бути підставою для скасування рішення.

Ніяких інших посилань на те, що суд допустив якісь процесуальні порушення при розгляді справи, в апеляційній скарзі не має.

Заявленою підставою оскарження рішення суду є тільки порушення судом норм матеріального права, що прямо зазначено в передостанньому абзаці стор.1 апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.309ЦПК України:

«Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню».

З цього приводу в апеляційній скарзі зазначено тільки одне, а саме те, що суд неправильно застосував ст.234ЦК України. Однак, як видно з рішення суду, суд взагалі не застосовував цю норму матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційної скаргу прошу відхилити, а рішення суду залишити в силі.

 Додаток:
Ксерокопія довіреності, виданої Марнів Н.О. від 22.11.2011р.

Від імені Марнів Н.О.

на підставі довіреності від 22.11.2011р.     _________________      Д.М.Тодоров

 

 

 

ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Признание недействительным договора
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb