Пятница, 09 Декабря 2016, 09:42

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Другие » Представление интересов Национальной Академии Наук Украины в споре с Церквью (Хозяйственное Дело)


Постанова апелляционного хозяйственного суда

Державний герб України

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"05" жовтня 2010 р.Справа № 30/219-07-6144

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді — Жукової А.М.,

Згідно розпорядження голови суду № 238 від 25.08.2010р.

Суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І.

при секретарі Павлюк О.М

за участю представників сторін:

від позивача: Мєшкова Є.П.

від відповідачів: Цуркан О.О., Шелудченко Д.В., Фенько В.Д., Тодоров Д.М., Руставський О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Руської Істинно - Православної Церкви Одеської Єпархії

на рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2010р.

у справі №30/219-07-6144

за позовом Руської Істинно - Православної Церкви Одеської Єпархії

до Одеської міської ради;

Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості";

Відділення гідроакустики морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України;

Національної академії наук України;

Одеської обласної державної адміністрації

про визнання права власності на нежитлові будівлі і споруди загальною площею 1654,9 кв.м по пров. Удільному, 1 в м. Одесі та зобов'язання вчинити певні дії,

Встановив:

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2010р. (судді Рога А.В., Нікифорчук М.І., Невінгловська Ю.М.) у позові відмовлено. Рішення суду вмотивоване матеріалами справи, поясненнями представників сторін, нормами матеріального права та зазначено, що право позивача не порушено, оскільки матеріалами справи не доведено, що саме Одеська Єпархія РІПЦ прийняла колись у власність спірні об’єкти нерухомості або є правонаступником РПЦ. Згідно висновку судово-будівельно-технічної експертизи Одеського НДІСЕ № 15377 від 26.02.2010р. не всі спірні будівлі та споруди є єдиним архітектурним комплексом та є культовими спорудами. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” –культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно, за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим –Уряду Республіки Крим. Із матеріалів справи не вбачається, що Одеською облдержадміністрацією приймалося рішення про передачу у власність позивача спірних об’єктів.

          РІПЦ Одеської Єпархії, не погодившись із висновками рішення місцевого господарського суду, звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити. На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на неповне з’ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, згідно свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної організації №356 від 18.06.1993р. та Статуту, РІПЦ –є самостійною частиною єдиної до 1927р. Помісної Російської Православної Церкви і представлена на Україні одною Одеською Єпархією. Судом не досліджено рішення Виконкому Одеської обласної Ради № 693 від 27.12.1991р. „Про передачу колишньої культової будівлі (пров. Тельмана, 1) релігійній громаді РПЦ Приморського р-ну м. Одеси”, відповідно до ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації”.

          Не обґрунтованим є висновок суду про те, що спірні будівлі та споруди не являються архітектурним комплексом та культовими спорудами, оскільки у висновку експертизи від 26.02.2010р. чітко вказано, що будівля храму (літ. „Б”) відноситься до категорії культових, а інші будівлі та споруди (літ. „Е”; „Ж”; „К”), які знаходяться у користуванні Одеської Єпархії РІПЦ слід визначити як приходський (парафіяльний) комплекс церкви Св. Прав. Іоанна Кронштадського. У разі повернення будівлі (літ. „А”) колишньої богадільні та будівлі (літ. „Е”) –вони увійдуть до складу приходського комплексу, який є культовою спорудою.

          Посилання суду на ч. 2 ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” щодо неприйняття Одеською Облдержадміністрацією рішення про передачу спірних об’єктів у власність позивача є недоречним, оскільки відповідачем з 1993р. не здійснено жодних дій по поверненню цього майна позивачу. Навпаки, листом № 44/06-39-3410/3763 від 08.07.2010р. відповідач послався на те, щоб спір щодо цього майна було вирішено судом.

          Позивачем заявлено клопотання про призначення додаткової експертизи нежилих приміщень, які були дослідженням експертизи від 26.02.2010р.

          Розглянувши це клопотання з урахуванням пояснень та заперечень сторін, судова колегія не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки оскаржуваному рішенню на предмет правильності встановлення обставин справи, застосування норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані по пров. Удільному, 1 у м. Одесі та зобов’язання зареєструвати право власності на ці нежитлові будівлі та споруди за Одеською Єпархією РІПЦ, обґрунтувавши свої вимоги таким.

У пров. Удільному, 1 у м. Одесі в 1902р. була споруджена однопрестольна церква св’ятих Миколая та Аріадни при богодільні Грецького благодійного товариства. Цей храм входить в архітектурний комплекс, який складався із будівель: храм, арочна надвратна дзвіниця, двоповерхова богодільня для сліпих та будинок приюту, в якому розміщувалось адміністративне керівництво грецького благодійного товариства, приміщення для зберігання церковного майна та келії для св’ященослужителів, хрестильна та трапезна. У 1908р. все це майно передано Російській православній церкві Грецьким благодійним товариством. У 1922р. це майно було конфісковано Радянською владою на користь держави. За радянських часів у цьому комплексі було розміщено обчислювальний центр КП „Орбіта”, яким у 1984р. було переобладнано всі будівлі для наукових та господарських потреб.

Рішенням Одеського облвиконкому № 392 від 11.08.1987р. будівля храму прийнята під охорону держави як пам’ятник архітектури та містобудівництва місцевого значення. Згідно ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.07.1991р. –організації, на балансі яких знаходяться церковне майно та культові споруди, повинні передати його у власність релігійним організаціям. Указом Президента України № 125 від 04.03.1992р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” передбачена передача релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. На виконання положень чинного законодавства, будівля храму рішенням Одеського облвиконкому №693 від 27.12.1991р. передана в безоплатне користування релігійній громаді Російської православної церкви. Проте решта будівель та споруд, які на думку позивача є єдиним церковним комплексом, використовується не в релігійних потребах в порушення чинного законодавства та прав релігійної громади. Позивач є релігійною організацією від 18.06.1993р. згідно свідоцтва про реєстрацію релігійної організації №356. Відповідно до архівної документації, власником церковного комплексу по пров. Удільному, 1 в м. Одесі була РПЦ, правонаступником якої є позивач. Згідно довідки БМТІ та РОН станом на 27.03.2007р. об’єкти нерухомості по пров. Удільному, 1 в м. Одесі не зареєстровані, що вказує на відсутність права власності будь –якої особи на спірне майно. Зазначене є підставою для звернення з позовом на підставі ст. 15, 16, 328 ЦКУ та ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” про визнання права власності РІПЦ на будівлі та споруди по пров. Удільному, 1.

В процесі провадження у справі відповідача НПР „Орбіта” замінено на Відділення гідроакустики морського гідрофізичного інституту НАНУ. (а.с. 59 т. 1) та залучено в якості відповідача Національну академію наук України м. Київ (а.с. 71 т.1); залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Одеську обласну державну адміністрацію (а.с. 140 т. 2) яка в подальшому визнана судом відповідачем, а також залучено до справи в якості іншого відповідача –Одеську міську раду (а.с. 33 т. 3) .

Заперечуючи позовні вимоги Відділення гідроакустики гідрофізичного інституту НАНУ та Національна академія наук України пояснили, що нерухоме майно є державною власністю, знаходиться на балансі НАНУ згідно рішення Одеської міської ради народних депутатів №662 від 15.2.1971р. Відповідно до п. 3 Постанови Президії ВР УРСР № 627-ХІІ від 17.01.1991р. за Академією наук УРСР були закріплені всі основні фонди та інше майно, що знаходилося на момент прийняття постанови у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. Указом Президента України №43 від 20.01.1992р. „Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України” (п.2) передбачено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її Статутом, без зміни форми його власності. Позовні вимоги позивача суперечать чинному законодавству, оскільки питання про передачу культових будівель у користування чи у власність має вирішуватися державою в особі державної адміністрації згідно ст. 17 ЗУ України „Про свободу совісті та релігійні організації” (а.с. 91-97 т. 1).

Одеська обласна державна адміністрація підтримала заперечення відповідачів, посилаючись на Роз’яснення ВАСУ від 29.02.1996р. №02-5/109 „Про деякі питання, що виникають при застосуванні ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації”. (а.с. 8; 84 т.3).

МБТІ та РОН не погодившись з позовом послалось на порушення предметної юрисдикції та вважає, що справа підвідомча адміністративному окружному суду. Одеська міська рада, заперечуючи доводи позивача, посилаючись на ст. 10; 16 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, пояснила, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 26.03.2007р. –об’єкт нерухомого майна, який розташовано по пров. Удільному, 1 в м. Одесі в цілому складається з будівлі церкви літ „Б” належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Питання про відчуження майна, що належить до комунальної власності відноситься виключно до компетенції міської ради (а.с. 78 т. 3).

З метою встановлення та визначення належності будівель та споруд по пров. Удільному, 1 до культових, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2007р. призначено судову архітектурно-будівельну експертизу (а.с. 111 т. 1). У зв’язку із проведенням Одеським НДІСЕ судової архітектурно-будівельної експертизи та поверненням матеріалів справи до господарського суду, спір вирішено по суті з урахуванням матеріалів справи.

Слід зазначити, що право власності за своєю суттю –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Націоналізоване майно у 1922р. стало державною власністю, право розпорядження яким від імені держави надано державним органам в особі Рад народних депутатів. По пров. Тельмана, 1 (Удільному, 1) було розташовано учбовий корпус (2 –я поверхова будівля) спец. школи –інтернату №93; бувша церква використовувалась під бібліотеку; решта будівель використовувались як складські приміщення.

Рішенням Одеської міської ради (Виконавчий комітет) № 662 від 15.12.1971р. приміщення школи –інтернату № 93 було передано на баланс АНУРСР.

Церква Миколи і Аріадни (споруджена 1902р.) згідно рішення Одеського облвиконкому №392 від 11.08.1987р. прийнята під охорону держави як пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення (а.с. 21 т. 3).

ЗУ „Про власність” №697-ХІІ від 07.02.1991р. встановлено, що суб’єктом права загальнодержавної, республіканської власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних рад народних депутатів (ст. 32) Управління державним майном здійснює відповідно ВРУ, місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи.

Згідно ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991р. (ст. 17 ч. 4) передбачено, що культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони використання пам’яток історії і культури. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається у місячний строк з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідних для обслуговування цих будівель.

Саме, з урахуванням цієї норми, ВК Одеської облради народних депутатів, на підставі звернення релігійної общини РІПЦ, прийняв рішення №693 від 27.12.1991р. „Про передачу бувшого культового будинку по пров. Тельмана, 1 релігійній общині Російської православної церкви Приморського району” м. Одеси в безоплатне користування. Таким чином ще до Указу Президента України №125 від 04.03.1992р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” культова будівля –церква знаходиться у користуванні РПЦ, якій рішенням Одеської міської ради № 297 від 13.08.1992р. відведено земельну ділянку пл. 0,34га для обслуговування церкви, що підтверджується листами Одеської Єпархії РІПЦ, яка зареєстрована Радою у справах релігій при КМУ 18.06.1993р.

ЗУ № 3795-ХІІ від 23.12.1993р. до ст. 17 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації” внесено зміни, якими передбачено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим –Уряду РК. Позивач не звертався до облдержадміністрації щодо передачі йому у власність культової будівлі.

Вищим арбітражним судом України в Роз’ясненнях № 02-5/109 від 29.02.1996р. „Про деякі питання, що виникають при застосуванні ЗУ „Про свободу совісті і релігійні організації” дано поняття культових будівель та майна, а саме, під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначенні для задоволення релігійних потреб громадян. Всі інші будівлі та приміщення не можуть бути культовими, за винятком випадків, коли вони є невід’ємною частиною культової споруди і знаходяться на земельній ділянці, необхідної для обслуговування цієї культової споруди.

Згідно висновку №15377 від 26.02.2010р. Одеського НДІСЕ будівля храму літ. „Б” по пров. Удільному, 1 з урахуванням його історичних та функціональних особливостей відносяться до категорії культових. Щодо інших будівель та споруд літ. „Е”; „Ж”; „К” то експерт вважає, що їх слід визначити як приходський (парафіальний) комплекс церкви Св. Прав. Іоанна Кронштатського. При поверненні первісного функціонального призначення будівлям літ. „А” і „Е” –вони увійдуть у склад існуючого приходського комплексу (згідно Посібника з проектування „Культові будинки та споруди різних конфесій”).

Тоб-то, колишня богодільня пл. 480,5 кв.м., уборні літ. „В, Д”, одно поверхова будівля літ. „Е” пл. 768,3 кв.м келії літ. „Ж” пл. 456,3 кв.м та „К” пл. 50,4 кв.м, душеві літ. „З”, сараї літ. „І, М”, навіс літ. „Л”, погріб літ. „Н” не є культовими спорудами та будівлями, а є державним майном, яке згідно відомостей МБТІ та РОН зареєстровано 15.06.2009р. за Національною Академію Наук України в книзі 86 НЕЖ –111. Згідно свідоцтва про право власності від 26.03.2007р. прийнятого на підставі рішення ВК Одеської міськради № 259 від 29.06.2005р. об’єкт –будівля церкви літ. „Б” по пров. Удільному, 1 в м. Одесі, зареєстрована за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської Міської ради (а.с. 27-30 т.3).

Таким чином на час розгляду справи судом першої інстанції спірне майно знаходиться у державній та комунальній власності.

Згідно ст. 321 ЦКУ –право власності є непорушеним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Лише власникові надано, згідно ст. 319 ЦК України право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у т.ч. передавати його у власність іншій особі.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК

суд постановив:

          Рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2010р. у справі № 30/219-07-6144 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

          

          Головуючий суддя А.М. Жукова

Суддя Т.А. Величко

          Суддя Л.І. Бойко

Постанова підписана 07.10.2010р.

Эта же постанова в едином государственном реестре судебных решений.
ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Представление интересов Национальной Академии Наук Украины в споре с Церквью (Хозяйственное Дело)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb