Четверг, 08 Декабря 2016, 11:53

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Другие » Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)


Постанова Высшего хозяйственного суда (окончатаельная)

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


13 листопада 2008 р.                                                                                   

№ 3-16-30-9/104-06-3061




Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Данилової Т.Б.,


Ходаківської І.П.

розглянула


касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" (далі –Товариство)

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду

від

02.09.08

у справі

№ 3-16-30-9/104-06-3061

господарського суду

Одеської області

за позовом

прокуратури міста Одеси (далі –Прокуратура)

в інтересах держави в особі

Міністерства освіти і науки України
(далі –Міносвіти)

до

Товариства,


Міністерства промислової політики України

(далі –Мінпромполітики),


виконавчого комітету Одеської міської ради

(далі –Виконком),


комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі –БТІ),


треті особи:

фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища і людини Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України (далі –Інститут),


Фонд державного майна України (далі –Фонд),


про

визнання права власності, визнання недійсним
п. 5 наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності



В засіданні взяли участь представники:

- Прокуратури:

Сахно Н.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 99 від 20.05.04);


- Міносвіти:

Тодоров Д.М. (за дов. № 9/5-67 від 06.04.06);


- Товариства:

Панасюк О.Ю. ( за дов. № 76/1 від 12.11.07);


- Мінпромполітики:

не з'явились;


- Виконкому:

не з'явились;


- БТІ:

не з'явились;


- Інституту:

Бобрешов І.О. (за дов. № 201 від 03.12.07);


- Фонду:

Семенюк Н.М. (за дов. № 579 від 16.09.08).


Ухвалою від 20.10.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів Муравйова О.В.,
Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства б/н від 14.09.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.11.08, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням від 11.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 13.11.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 13.11.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.11.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.


Рішенням від 07.02.07 господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним п. 5 наказу Мінпромполітики № 187 від 16.06.94 в частині передачі будівлі по вул.Мельницькій, 29-а у м.Одесі до статутного фонду Товариства припинено.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним переліку майна, переданого до статутного фонду Товариства, наданого Мінпромполітики листом № 10/5-1-136 від 26.01.05 в частині передачі будівлі по вул.Мельницькій, 29-а у м.Одесі, припинено.

Провадження у справі в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності Товариства на будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29-а, припинено.

Визнано право власності Держави в особі Міносвіти на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29-а, загальною площею 472,6 м2.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності Товариства на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29-а, загальною площею 472,6 м2 від 15.04.05, видане Виконкомом.

З Товариства до Державного бюджету України через управління державного казначейства в Одеській області стягнуто 85,00 грн. державного мита.

З Товариства на користь ДП "Судовий інформаційний центр" стягнуто 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 24.04.07 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Тофана В.М., суддів –Журавльова О.О., Михайлова М.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення.

Апеляційне подання Прокуратури задоволено частково.

Рішення від 07.02.07 господарського суду Одеської області змінено.

В частині припинення провадження у справі щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності за Товариством на будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а, загальною площею 472,6 м2, вказане рішення скасовано. В цій частині позов задоволено.

БТІ зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством на будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а.

В пункті резолютивної частини рішення щодо визнання права власності на спірний об'єкт за Державою слова "в особі Міносвіти" виключено, замінивши на слова "в особі Верховної Ради України".

В решті зазначене рішення залишено без змін.

Постановою від 06.12.07 Вищого господарського суду України рішення від 07.02.07 господарського суду Одеської області та постанову від 24.04.07 Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 06.03.08 Верховного Суду України Міносвіти відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду у касаційному порядку постанови від 06.12.07 Вищого господарського суду України у даній справі.

Під час нового розгляду справи рішенням від 01.07.08 господарського суду Одеської області (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво від 15.04.05 про право власності Товариства на будівлю, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а.

Скасовано державну реєстрацію права власності Товариства на будівлю, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а.

Позовні вимоги в частині визнання права власності Держави на будівлю, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а, залишено без розгляду.

В частині позовних вимог про визнання недійсним переліку майна, що передано до статутного фонду Товариства, наданого Мінпромполітики листом № 10/5-1-136 від 26.01.05 щодо передачі будівлі, яка розташована за адресою: м.Одеса, віл.Мельницька, 29а –провадження у справі припинено.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним п. 5 наказу Мінпромполітики № 187 від 16.06.94 в частині передачі будівлі по вул.Мельницькій, 29а в м.Одесі до статутного фонду Товариства –відмовлено.

З Товариства на користь Державного бюджету України стягнуто 34,00 грн. державного мита та 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення місцевий суд врахував, що матеріалами справи підтверджено, що під час корпоратизації Товариства спірний об'єкт нерухомості до його статутного фонду не передавався. Разом з тим, позовну вимогу щодо визнання права власності на спірний об'єкт було залишено без розгляду у зв'язку з неподанням суду витребуваних ухвалами доказів на підтвердження даної вимоги.

Постановою від 02.09.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Лашина В.В., суддів –Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) в задоволенні апеляційної скарги Товариству відмовлено.

Апеляційне подання Прокуратури задоволено частково.

Рішення від 01.07.08 господарського суду Одеської області частково скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання права власності Держави на будівлю, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а.

Позов в частині вимог про визнання права власності Держави на будівлю, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29а –задоволено.

Визнано право власності Держави на об'єкт нерухомого майна загальною площею 472,6 м2, розташований по вул.Мельницькій, 29а у м.Одесі.

В решті вказане рішення залишено без змін.

При винесенні постанови апеляційний суд дійшов до висновку про те, що надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по суті позовних вимог, та у зв'язку з їх обґрунтованістю вимоги щодо визнання права власності на спірний об'єкт підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 01.07.08 господарського суду Одеської області та постанову від 02.09.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 6, п. 15 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 43,
п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційну скаргу Міносвіти, Інститут, Фонд та Прокуратура щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення –без змін.


Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.


Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 281 від 20.06.74 Одеському хімічному заводу була відведена земельна ділянка площею 1 га, розташована між вулицями Моісєєнко, Баумана та Ударників з розташованими на ньому одноповерховими жилими будинками –для реконструкції заводу.

Судами встановлено, що у 1985 році Одеський хімічний завод за актом прийому в орендне користування передав до РБМУ-6 треста "Південьзапхімрембудмонтаж" адміністративну будівлю площею 402 м2.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наказом Міністерства вищої та середньої освіти УРСР № 201 від 17.06.88 при Одеському держуніверситеті ім.І.І.Мечнікова був організований Інженерний центр "Екологія у зварювальному виробництві" з правами юридичної особи, з самостійним балансом та на праві повного господарського розрахунку.

На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 10.08.88 між Одеським хімічним заводом треста "Укрхімбуд" Мінхімпрому СРСР, Одеським держуніверситетом ім.І.І.Мечнікова, Інженерним центром "Екологія у зварювальному виробництві" при Одеському держуніверситеті та РБМУ-6 було складено договір про безоплатну передачу з балансу на баланс приміщень. Згідно з умовами цього договору приміщення, розташовані по вул.Моісєєнко, 29-а площею 402 м2 Одеський хімзавод передав безоплатно Інженерному центру "Екологія у зварювальному виробництві" на баланс, а Одеський держуніверситет ім.І.І.Мечнікова передав безоплатно на баланс РБМУ-6 приміщення площею 464 м2 за адресою: м.Одеса, вул.Ген.Ватутіна, 14. Також у відповідності до п. 7 цього договору відбулось розірвання договору оренди Одеським хімзаводом з РБМУ-6 щодо приміщень по вул.Моісєєнко, 29-а площею 402 м2.

При цьому, судами встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі від 22.08.88 відбулась передача з балансу Одеського хімзаводу на баланс Інженерного центру "Екологія у зварювальному виробництві" при Одеському держуніверситеті приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Моісєєнко, 29-а площею 402 м2.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що вказаний договір є чинним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди врахували, що у відповідності до ст. 871 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) майно, закріплене за державними організаціями перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють в межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Пунктом 10 Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.80 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" та п. 14 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.79 № 940 передбачалось, що підприємства, об'єднання й організації, переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

Статтею 91 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, яка була чинна на момент укладення договору та передачі майна, ст. 334 Цивільного кодексу України право власності (оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.

Згідно положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Міністерства вищої освіти України № 89/94 від 24.04.92 Інженерний центр "Екологія у зварювальному виробництві" був реорганізований у Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища і людини при Одеському держуніверситеті Мінвузу України і Академії наук України з правом юридичної особи.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що з моменту передачі спірної будівлі за актом прийому-передачі від 22.08.88 Інститут здійснював обслуговування та фактичне використання цього майна, що підтверджується доказами договірних відносин з контрагентами направленими на газифікацію, електрифікацію, водопостачання та ремонт спірного приміщення.

Разом з тим, встановлено, що 25.08.05 Виконкомом було винесено рішення № 476 "Про оформлення Державі в особі Верховної Ради України свідоцтва про право власності на будівлі, які розташовані за адресами: м.Одеса, вул.Мельницька, 29-а". При цьому встановлено, що згідно рішення Виконкому № 339 від 10.08.95 вул.Моісєєнко була перейменована на вул.Мельницьку.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Мінпромполітики від 16.06.94 за № 187 було створено
ВАТ "Калушхімремонт" шляхом перетворення Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхімремонт", затверджено його Статут та у відповідності до п. 5 цього наказу з моменту державної реєстрації Товариства активи і пасиви Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхімремонт" переходять до ВАТ "Калушхімремонт", яке стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

Окрім того, вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що згідно з листом Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.05, підготовленого на запит Товариства, до статутного фонду останнього були передані об`єкти нерухомості, які розташовані у Львівській та Одеській областях, зокрема, будівля АБК за інвентаризаційним № 3233, розташована за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 29-а.

Проте, переглядаючи справу місцевий та апеляційний суди прийшли до висновку, що вказаний лист Мінпромполітики з переліком майна, що передано до статутного капіталу Товариства, не може розцінюватись як правовстановлювальний документ у відповідності до п. 15 Додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 за
№ 7/5
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за № 157/6445), оскільки не відповідає Додатку 3 до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.03 № 2097 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.03 за № 1201/8522).

При вирішенні спору по суті судами встановлено, що зазначений лист було підготовлено на підставі наказу Мінпромполітики № 187 від 16.06.94, акту оцінки вартості ЦМК ДРБП "Калушхімремонт", наказу
РБМТ "Калушхімремонт" від 23.12.88 № 375, інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.06.94, інвентарних карток основних засобів та інвентарного опису основних засобів станом на 01.10.04. Однак, попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що з вказаних документів неможливо встановити чи дійсно було передано до статутного капіталу
ВАТ "Калушхміремонт" приміщення по вул.Мельницькій, 29-а у м.Одесі або було передано інше майно.

Так, судами враховано, що актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхімремонт", затвердженого Мінпромполітики 15.06.94, визначені показники балансової та залишкової вартості основних засобів, нематеріальних активів, кредиторської заборгованості та фінансових активів та вартість цілісного майнового комплексу без зазначення переліку майна та його розташування.

Також, судами встановлено, що з наказу № 375 від 23.12.88 вбачається, що до складу РБМУ-4 м.Калуш треста "Калушхімремонт" була передана Одеська будівельно-монтажна дільниця № 5 РМУ-3 м.Черкаси треста "Укрхімбуд". Між тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, конкретизація, яке саме майно передано, відсутня, а акт прийому-передачі з переліком майна, що передається, до судових інстанцій надано не було.

Попередніми судовими інстанціями зазначено, що подібна ситуація складається й при аналізу інших документів: інвентаризаційного опису станом на 01.10.04 та інвентаризаційного опису станом на 31.05.94, в яких зазначена будівля АБК м.Одеса без зазначення вулиці розташування.

Разом з тим, апеляційним судом було критично розцінено інвентарну картку № 58/602, інвентаризаційний опис станом на 31.05.94, який аналогічний інвентаризаційному опису, за виключенням того, що в ньому вказана будівля АБК м.Одеса вже по вул.Мельницька, 29-а, оскільки станом на 1994 рік вулиця мала назву Моісєєнко й лише у 1995 році за рішенням Виконкому № 339 від 10.08.95 її було перейменовано.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору було враховано, що Мінпромполітики у клопотанні № 20/2-2-158 від 25.04.06 підтвердило те, що не передавало і не видавало наказів про передачу спірних приміщень Товариству, проте саме на підставі цих документів та листа Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.05 Товариству було видано свідоцтво про право власності на спірне майно та проведена державна реєстрація права власності Товариства на нього.

Отже, приймаючи рішення по справі попередні судові інстанції врахували, що Виконкомом 15.04.05 свідоцтво про право власності Товариства на спірне приміщення оформлено неправомірно на підставі неналежних правовстановлювальних документів, оскільки лист Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.05 з переліком майна, що передано до статутного капіталу Товариства, не може розцінюватись саме як перелік майна, наданий засновником чи державним органом приватизації, а Товариство не надало належних доказів правомірності набуття права власності на спірне приміщення, також останнє не надало доказів витребування спірного майна від Інституту, який більш ніж 10 років користувався ним.

Посилання Товариства на те, що свідоцтво про право власності не могло бути предметом спору, так як не є правовстановлювальним документом, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, який визначає "Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна", зокрема, визначено й свідоцтва про право власності, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями або органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді (п.п. 6, 7 цього Додатку).

Твердження Товариства про те, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва від 15.04.05, виданого відповідачу, та скасування державної реєстрації підлягає припиненню у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.06 провадження по справі по цим вимогам було припинено, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим, оскільки згідно з п. 2 ч. 1
ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, підставою позову по справі
№ 34/23-06-998 була набувальна давність по ст. 344 Цивільного кодексу України, містились інші підстави скасування державної реєстрації права власності, крім того по цій справі Мінпромполітики участі у справі не приймало.

У зв`язку з визнанням недійсним свідоцтва про право власності, судами скасовано державну реєстрацію права власності Товариства на спірне майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 5 наказу Мінпромполітики № 187 від 16.06.94 щодо передачі будівлі по вул.Мельницькій, 29-а у м.Одесі до статутного фонду Товариства суди врахували, що оспорюваний пункт зазначеного наказу підтверджує тільки факт правонаступництва Товариства, відповідає п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 508 та не порушує і не може порушувати інтереси позивача, оскільки не містить відомостей щодо передачі конкретного майна, що також підтверджується позицією Мінпромполітики.

Так, судами встановлено, що пунктом 5 наказу Мінпромполітики № 187 від 16.06.94 передбачено, що з моменту державної реєстрації Товариства активи і пасиви Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхімремонт" переходять до ВАТ "Калушхімремонт", яке стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства. Натомість, у цьому наказі не йде мова про конкретні об`єкти, що повинні передаватися до статутного капіталу ВАТ "Калушхімремонт" та основним положенням є, зокрема, визначення правонаступництва останнього відносно Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхім-ремонт".

Разом з тим, під час здійснення судового розгляду попередніми судовими інстанціями не знайшло своє підтвердження те, що за даними інвентаризаційних описів, інвентаризаційних карток, наказу № 375 від 23.12.88 до статутного фонду ВАТ "Калушхімремонт" передавалось спірне майно.

В частині позовних вимог про визнання недійсним переліку майна, що передано до статутного фонду Товариства, наданого листом Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.05, судами провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що даний документ є листом, документом ненормативного характеру, що адресованій конкретній юридичній особі та не породжує жодних правових наслідків.

При цьому, суди врахували, що у даному випадку у відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України цей спір не підвідомчій господарським судам, оскільки, цей лист не відповідає характерним ознакам правовстановлювального документу, не відповідає Додатку 3 до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.03 № 2097, яким регламентовано форму переліку переданого до статутного фонду майна. Отже, оскільки цей лист є документом ненормативного характеру та адресованій конкретній юридичній особі, то не породжує для інших осіб правових наслідків.

Врахувавши, що матеріали справи містять необхідні докази для вирішення питання про визнання права власності Держави на будівлю, розташовану по вул.Мельницькій, 29-а у м.Одесі, зокрема: рішення про надання земельної ділянки по вул.Моісєєнко Одеському хімічному заводу, акт передачі в орендне користування спірного майна, договір передачі з балансу на баланс спірного майна від 10.08.88, чинного та не визнаного недійсним, акт прийому-передачі майна за цим договором, що у відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 204, 334 Цивільного кодексу України є підставою вважати правомірність набуття права оперативного управління за Інститутом, докази фактичного користування Інститутом спірним майном протягом більш ніж 10 років, технічний паспорт, виготовлений БТІ станом на 2004 рік, в якому володільцем визначено саме Інститут, рішення Виконкому № 476 від 25.08.05, апеляційний суд дійшов до висновку про правомірність вимог про визнання права власності на спірну будівлю за Державою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, що Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно ч. 2 ст. 141 вказаного Кодексу управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.


Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені
Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Товариство в касаційній скарзі стверджує факт порушення судоми не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.


На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів


ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" б/н від 14.09.08 залишити без задоволення.Постанову від 02.09.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 3-16-30-9/104-06-3061 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

Т.Данилова


І.Ходаківська


Эта же постанова в едином государственном реестре судебных решений

ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb