Суббота, 03 Декабря 2016, 21:44

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Другие » Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)


Постанова апелляционного хозяйственного суда (повторное рассмотрение)

Державний герб України

          

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2008 р.

Справа № 3-16-30-9/104-06-3061

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                         Воронюка О.Л.


при секретарі                                                            Толок В.В.          


за участю представників сторін:

    

Від позивача (Міністерства освіти і науки України) - Тодоров Д.М., довіреність № 9/5-67, дата видачі : 06.04.06;

Від 3-ої особи (Фізико-Хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН України та НАН України) - Бобрешов І.О., довіреність № 81, дата видачі : 12.11.07;

Від відповідача (ВАТ "Калушхімремонт") - Панасюк О.Ю., довіреність № 76/1, дата видачі : 30.01.08;

Від 3-ої особи (Фонду державного майна України) - Калиновська О.С., довіреність № 160, дата видачі : 14.07.08;

Від прокуратури м.Одеси - Лебєдєв О.В., посвідчення № 192,   


Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт” та апеляційне подання Прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2008 р.

зі справи № 3-16-30-9/104-06-3061

за позовом Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

1) Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища і людини МОН і НАН України;

2) Фонд державного майна України

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт”

2)Міністерства промислової політики України

3)Виконавчого комітету Одеської міської ради

4)Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентарізації та реєстрації об'єктів нерухомості”

про визнання права власності, визнання недійсним п.5 наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрпції права власності


Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду В.С. Балуха № 86 від 04.08.2008 року в зв’язку з виходом із відпустки суддів другої судової колегії Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л., Лашина В.В.,   справа    № 3-16-30-9/104-06-3061, прийнята до провадження колегією у складі суддів Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіної М.А., передана на розгляд суддів другої судової колегії Лашина В.В., Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л..

  

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.08.2008р. до 02.09.2008р.                                 

                                             В С Т А Н О В И Л А:

04 квітня 2006 р. Заступник прокурора міста Одеси звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Калушхімпром” (далі –ВАТ „Калушхімремонт”) та Міністерства промислової політики України про визнання права власності Держави на будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29-а, визнання недійсним п. 5 наказу Міністерства промислової політики України № 187 від 16.06.1994 р. в частині передачі будівлі по вул. Мельницькій, 29-а в м. Одесі до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт”, визнання недійсним свідоцтва про право власності ВАТ „Калушхімремонт” на вказану будівлю, а також скасування державної реєстрації права власності останнього на спірну будівлю.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2006 р. в якості інших відповідачів були залучені Виконавчий комітет Одеської міської ради та Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” (далі –КП „ОМБТІ та РОН”).

          Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив господарський суд визнати недійсним перелік майна, що переданий до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт”, наданий Міністерством промислової політики України листом № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р. в частині передачі спірної будівлі.

          Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007 р. були скасовані рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2007 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р., справу передано для нового розгляду.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2008 р. (суддя Д`яченко Т.Г.) позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним свідоцтво від 15.04.2005 р. про право власності ВАТ „Калушхімремонт” на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницька, 29-а, скасовано державну реєстрацію права власності ВАТ „Калушхімремонт” на цю будівлю. Позовні вимоги в частині визнання права власності держави на будівлю за вказаною адресою залишені без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України. В частині позовних вимог про визнання недійсним переліку майна, що передано до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт”, наданого Міністерством промислової політики України листом № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р. в частині передачі будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницька, 29-а провадження у справі припинено. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним п. 5 наказу Міністерства промислової політики України № 187 від 16.06.1994 р. в частині передачі будівлі за вказаною адресою до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт” –відмовлено. З ВАТ „Калушхімремонт” до державного бюджету України стягнуто 34 грн. держмита та 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з цим рішенням в частині залишення вимоги про визнання права власності держави на спірну будівлю без розгляду, відмови у визнанні частково недійсним наказу Міністерства промислової політики України № 187 від 16.06.1994 р. та в частині припинення провадження по позовній вимозі по визнання недійсним переліку майна, наданого Міністерством промислової політики України листом № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р., прокурор м. Одеси в апеляційному поданні просить його змінити в цій частині та задовольнити вказані позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки господарським судом не враховано, що ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину щодо передачі спірної будівлі на баланс Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини (далі –ФХІЗНСіЛ) на підставі договору „Про передачу виробничих приміщень з балансу на баланс” від 10.08.1988 р., акту приймання-передачі спірної будівлі від 22.08.1988 р. та рішення Виконкому Одеської міської ради № 476 від 25.08.2005 р. „Про оформлення Державі, в особі Верховної Ради України, свідоцтва на право власності” на спірну будівлю. Як вказує апелянт, за радянським законодавством не існувало приватної власності. Спірна будівля знаходилась на земельній ділянці, яка була виділена Державному підприємству –Хімічному заводу на підставі рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 281 від 20.06.1974 р. для реконструкції заводу й саме від Хімічного заводу відбулась передача спірної будівлі ФХІЗНСіЛ, тобто спірна будівля була передана без зміни форми власності й залишилась у державній власності.

          В частині невизнання недійсним п. 5 наказу Міністерства промислової політики та переліку майна, наданого останнім, апелянт вказує на те, що відповідно до п. 15 Додатка № 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно перелік майна, наданий засновником, є правовстановлюючим документом для проведення державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, який і послугував одною з підстав для реєстрації за ВАТ „Калушхімремонт” прав власності на спірну будівлю. З цього апелянт зазначає, що змістом позовних вимог було оспорювання не листу Міністерства промислової політики України, а саме переліку майна як право встановлювального документу. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для визнання того, що ВАТ „Калушхімремонт” була передана саме будівля по вул. Мельницькій, 29-а повинен був задовольнити вимогу про визнання недійсним п. 5 наказу Міністерства промислової політики, а не відмовляти в її задоволенні.

          З апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області звернулось й ВАТ „Калушхімремонт”, яке просить його змінити в частині часткового задоволення позову та припинити провадження по справі відносно визнання недійсним свідоцтва від 15.04.2005 р. про право власності ВАТ „Калушхімремонт” та відносно скасування державної реєстрації права власності останнього на спірну будівлю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, обґрунтовуючи тим, що свідоцтво про право власності не може виступати предметом спору, що відображено у п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164. Також скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2006 р. провадження по справі за позовом прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до ВАТ „Калушхімремонт”, Виконкому Одеської міської ради та КП „ОМБТІтаРОН” за участю третіх осіб –ФХІЗНСіЛ та Фонду державного майна України про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну будівлю було припинено з підстав непідвідомчості спору господарському суду, тоді як згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України у такому випадку звернення до господарського суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. До того ж апелянт стверджує про те, що ані Міністерство освіти і науки України ані ФХІЗНСіЛ не звертались до КП „ОМБТІтаРОН” з приводу скасування державної власності та між цими сторонами був відсутній факт існування правовідносин щодо спірного питання, а тому не виникло спору, що є підставою для застосування судом норми, передбаченої п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційне подання прокурора м. Одеси підлягаючим частковому задоволенню, а апеляційну скаргу ВАТ „Калушхімремонт” не підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 281 від 20.06.1974 р. Одеському хімічному заводу була відведена земельна ділянка площею 1 га, розташована між вулицями Моісєєнко, Баумана та Ударників з розташованими на ньому одноповерховими жилими будинками –для реконструкції заводу.

          У 1985 р. Одеський хімічний завод за актом прийому в орендне користування передав до РБМУ-6 треста „Південьзапхімрембудмонтаж” адміністративну будівлю площею 402 кв.м. /а.с.25, т.5/.

          За наказом Міністерства вищої та середньої освіти УРСР № 201 від 17.06.1988 р. при Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечнікова був організований Інженерний центр „Екологія у зварювальному виробництві” з правами юридичної особи, з самостійним балансом та на праві повного господарського розрахунку.

          10 серпня 1988 р. між Одеським хімічним заводом треста „Укрхімбуд” Мінхімпрому СРСР, Одеським держуніверситетом ім. І.І. Мечнікова, Інженерним центром „Екологія у зварювальному виробництві” при Одеському держуніверситеті та РБМУ-6 був складений договір про безоплатну передачу з балансу на баланс приміщень. Згідно з умовами цього договору приміщення, розташовані по вул. Моісєєнко, 29-а площею 402 кв.м. Одеський хімзавод передав безоплатно Інженерному центру „Екологія у зварювальному виробництві” на баланс, а Одеський держуніверситет ім. І.І. Мечнікова передав безоплатно на баланс РБМУ-6 приміщення площею 464 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Ватутіна, 14. Також у відповідності до п. 7 цього договору відбулось розірвання договору оренди Одеським хімзаводом з РБМУ-6 щодо приміщень по вул. Моісєєнко, 29-а площею 402 кв.м.

          Відповідно до акту прийому-передачі від 22.08.1988 р. відбулась передача з балансу Одеського хімзаводу на баланс Інженерного центру „Екологія у зварювальному виробництві” при Одеському держуніверситеті приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Моісєєнко, 29-а площею 402 кв.м.

          Вказаний договір є чинним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

У відповідності до ст. 871 ЦК УРСР майно, закріплене за державними організаціями перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють в межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Пунктом 10 постанови Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд” та п. 14 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 р. № 940 передбачалось, що підприємства, об'єднання й організації, переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

          Статтею 91 ЦК УРСР було встановлено, що будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.

          Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, яка була чинна на момент укладення договору та передачі майна, ст. 334 ЦК України право власності (оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

          Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          На підставі наказу Міністерства вищої освіти України № 89/94 від 24.04.1992 р. Інженерний центр „Екологія у зварювальному виробництві” був реорганізований у Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища і людини при Одеському держуніверситеті Мінвузу України і Академії наук України з правом юридичної особи.

          З матеріалів справи видно, що з моменту передачі спірної будівлі за актом прийому-передачі від 22.08.1988 р. ФХІЗНСіЛ здійснював обслуговування та фактичне використання цього майна, що підтверджується доказами договірних відносин з контрагентами, направленими на газифікацію, електрифікацію, водопостачання, ремонт спірного приміщення /а.с. 74-97, т.2/.

          25 серпня 2005 р. Виконкомом Одеської міської ради було винесено рішення № 476 „Про оформлення Державі, в особі Верховної Ради України, свідоцтва про право власності на будівлі, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Мельницька, 29-а” (згідно з рішенням Виконкому Одеської міської ради № 339 від 10.08.1995 р. вул. Моісєєнко була перейменована на вул. Мельницьку).

          Водночас, матеріали справи свідчать про існування спору щодо належності будівлі по вул. Мельницька, 29-а у м. Одесі.

          Так, на підставі наказу Міністерства промислової політики України від 16.06.1994 р. за № 187 було створено ВАТ „Калушхімремонт” шляхом перетворення Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства „Калушхімремонт”, затверджено його Статут та у відповідності до п. 5 цього наказу з моменту державної реєстрації товариства активи і пасиви Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства „Калушхімремонт” переходять до ВАТ „Калушхімремонт”, яке стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

          Згідно з листом Мінпромполітики України № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р., підготовленого на запит ВАТ „Калушхімремонт”, до статутного фонду останнього були передані об`єкти нерухомості, які розташовані у Львівській та Одеській областях, зокрема, будівля АБК за інвентаризаційним № 3233, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29-а. При цьому слід зазначити, що цей лист з переліком майна, що передано до статутного капіталу ВАТ „Калушхімремонт”, не може розцінюватися як правовстановлювальний документ у відповідності до п. 15 Додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. за № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, оскільки не відповідає Додатку 3 до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 р. № 2097 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 р. за № 1201/8522.

          Зазначений лист було підготовлено на підставі наказу Мінпрому України № 187 від 16.06.1994 р., акту оцінки вартості ЦМК ДРБП „Калушхімремонт”, наказу РБМТ „Калушхімремонт” від 23.12.1988 р. № 375, інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.06.1994 р., інвентарних карток основних засобів та інвентарного опису основних засобів станом на 01.10.2004 р.

          Разом з тим, з вказаних документів неможливо встановити чи дійсно було передано до статутного капіталу ВАТ „Калушхміремонт” приміщення по вул. Мельницькій, 29-а у м. Одесі чи було передано якесь інше майно.

          Так, актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства „Калушхімремонт”/а.с. 188-190, т.1/, затвердженого Мінпромполітики України 15.06.1994 р., визначені показники балансової та залишкової вартості основних засобів, нематеріальних активів, кредиторської заборгованості та фінансових активів, вартість цілісного майнового комплексу без зазначення переліку майна та його розташування.

          З наказу № 375 від 23.12.1988 р. вбачається, що до складу РБМУ-4 м. Калуш треста „Калушхімремонт” була передана Одеська будівельно-монтажна дільниця № 5 РМУ-3 м. Черкаси треста „Укрхімбуд”. Між тим, конкретизація, яке саме майно передано, відсутня. Акт прийому-передачі з переліком майна, що передається, не наданий. Подібна ситуація складається й при аналізу інших документів: інвентаризаційного опису станом на 01.10.2004 р. /а.с. 198-200, т.1/, інвентаризаційного опису станом на 31.05.1994 р. /а.с.24-26, т.1/, в якому зазначена будівля АБК м. Одеса без зазначення вулиці розташування. При цьому, судова колегія критично оцінює інвентарну картку № 58/602 /а.с. 196, т.1/, інвентаризаційний опис станом на 31.05.1994 р. /а.с.193-195, т.1/, який аналогічний інвентаризаційному опису /а.с. 24-26, т.1/, за виключенням того, що в ньому вказана будівля АБК м. Одеса вже по вул. Мельницька, 29-а, оскільки станом на 1994 р. вулиця мала назву Моісєєнко й лише у 1995 році за рішенням Виконкому Одеської міської ради № 339 від 10.08.1995 р. її було перейменовано.

          До того ж, Мінпромполітики України у клопотанні № 20/2-2-158 від 25.04.2006 р. /а.с.68, 76, т.1/ підтвердило те, що не передавало і не видавало наказів про передачу спірних приміщень ВАТ „Калушхімремонт”.

          Натомість, саме на підставі цих документів та листа Мінпромполітики України № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р. ВАТ „Калушхімремонт” було видано свідоцтво про право власності на спірне майно та проведена державна реєстрація права власності ВАТ „Клашухімремонт” на нього.

          Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Виконкомом Одеської міської ради 15.04.2005 р. свідоцтво про право власності ВАТ „Калушхміремонт” на спірне приміщення оформлено неправомірно на підставі неналежних правовстановлювальних документів, тому що лист Мінпромполітики України № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р. з переліком майна, що передано до статутного капіталу ВАТ „Калушхімремонт”, не може розцінюватись саме як перелік майна, наданий засновником чи державним органом приватизації, а ВАТ „Калушхімремонт” не надало належних доказів правомірності набуття права власності на спірне приміщення, також останнє не надало доказів витребування спірного майна від ФХІЗНСіЛ, яке більш ніж 10 років користувалось ним. У зв`язку з визнанням недійсним свідоцтва про право власності, господарським судом скасовано державну реєстрацію права власності ВАТ „Калушхімремонт” на спірне майно.

          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 5 наказу Мінпромполітики України № 187 від 16.06.1994 р. в частині передачі будівлі по вул. Мельницькій, 29-а у м. Одесі до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт” господарський суд виходив з того, що оспорюваний пункт зазначеного наказу підтверджує тільки факт правонаступництва ВАТ „Калушхімремонт”, відповідає п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 та, крім цього, не порушує і не може порушувати інтереси позивача, оскільки не містить відомостей щодо передачі конкретного майна, що також підтверджується позицією Мінпромполітики /а.с. 76, т.1/.

          В частині позовних вимог про визнання недійсним переліку майна, що передано до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт”, наданого листом Мінпромполітики України № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р., суд провадження у справі припинив на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України у зв`язку з тим, що даний документ є листом, документом ненормативного характеру, що адресованій конкретній юридичній особі та не породжує жодних правових наслідків.

          Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно в цій частині позовних вимог були встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального із дотриманням норм процесуального права.

          Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновком місцевого господарського суду щодо залишення позовних вимог в частині визнання права власності держави на спірне майно. Господарський суд виходив з того, що ухвалами господарського суду від 20.05.2008 р., від 28.05.2008 р., 12.06.2008 р. та від 25.06.2008 р. у позивача та прокуратури витребувались докази, необхідні для встановлення усіх обставин справи, в підтвердження заявлених вимог про визнання права власності на спірні приміщення, а саме: докази, що доводять правомірність факту передачі спірного приміщення з баланс на баланс сторонами договору від 10.08.1988 р., докази, що засвідчують перебування спірного приміщення на балансі Одеського хімічного заводу, докази щодо визначення та документального підтвердження підвідомчості спірного приміщення одному з центральних органів виконавчої влади СРСР на момент передачі. Оскільки ці вимоги виконані не були, господарський суд порахував, що відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України це є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду.

          Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

          Між тим, матеріали справи містять необхідні докази для вирішення питання визнання права власності держави на будівлю, розташовану по вул. Мельницькій, 29-а у м. Одесі. Так, позивачем було надано господарському суду в обґрунтування позовних вимог: рішення про надання земельної ділянки по вул. Моісєєнко Одеському хімічному заводу, акт передачі в орендне користування спірного майна, договір передачі з балансу на баланс спірного майна від 10.08.1988 р., чинного та не визнаного недійсним, акт прийому-передачі майна за цим договором, що у відповідності до ст.128 ЦК УРСР, ст.ст. 204, 334 ЦК України є підставою вважати правомірність набуття права оперативного управління за ФХІЗНСіЛ Міністерства освіти і науки України, докази фактичного користування ФХІЗНСіЛ спірним майном протягом більш ніж 10 років, технічний паспорт, виготовлений КП ОМБТІтаРОН станом на 2004 рік, в якому володільцем визначений саме ФХІЗНСіЛ, рішення Виконкому Одеської міської ради № 476 від 25.08.2005 р.

          Згідно зі ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

          Частиною 5 ст. 22 ГК України визначено, що Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

          За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в частині визнання права власності Держави на будівлю по вул. Мельницькій, 29-а у м. Одесі є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

          Посилання прокурора м. Одеси в апеляційному поданні на помилковість відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним п. 5 наказу Мінпромполітики України № 187 від 16.06.1994 р. та припинення провадження у справі відносно позовних вимог в частині визнання недійсним переліку майна, що передано до статутного капіталу ВАТ „Калушхімремонт”, наданого листом Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р., судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 5 наказу Мінпромполітики України № 187 від 16.06.1994 р. передбачено, що з моменту державної реєстрації товариства активи і пасиви Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства „Калушхімремонт” переходять до ВАТ „Калушхімремонт”, яке стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства. Натомість, у цьому наказі не йде мова про конкретні об`єкти, що повинні передаватися до статутного капіталу ВАТ „Калушхімремонт” та основним положенням є, зокрема, визначення правонаступництва останнього відносно Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства „Калушхімремонт”. Під час судового розгляду також не знайшло своє підтвердження того, що за даними інвентаризаційних описів, інвентаризаційних карток, наказу № 375 від 23.12.1988 р. до статутного фонду ВАТ „Калушхімремонт” передавалось спірне майно. Про це стверджувало й Мінпромполітики України /а.с.68, 76, т.1/, говорячи про те, що не передавало і не видавало наказів про передачу спірних приміщень ВАТ „Калушхімремонт”.

Що ж стосується листа Мінпромполітики № 10/5-1-136 від 26.01.2005 р., то у даному випадку та у відповідності до ст. 12 ГПК України цей спір не підвідомчій господарським судам, оскільки, як правильно було визначено судом першої інстанції, цей лист не відповідає характерним ознакам правовстановлювального документу, не відповідає Додатку 3 до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 р. № 2097, яким регламентовано форму переліку переданого до статутного фонду майна; цей лист є документом ненормативного характеру та адресованій конкретній юридичній особі у зв`язку з чим не породжує для інших осіб правових наслідків.

          Помилковим судова колегія вважає й посилання ВАТ „Калушхімремонт” на те, що свідоцтво про право власності не могло бути предметом спору, так як не є правовстановлювальним документом. У відповідності до Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно „Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна” серед них, зокрема, визначені й свідоцтва про право власності, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями або органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді (п.6, 7 цього Додатку).

          Твердження ВАТ „Калушхімремонт” про те, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва від 15.04.2005 р., виданого відповідачу, та скасування державної реєстрації підлягає припиненню у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2006 р. провадження по справі по цим вимогам було припинено, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки згідно з п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

          Однак підставою позову по справі № 34/23-06-998 була набувальна давність по ст. 344 ЦК України, містились інші підстави скасування державної реєстрації права власності, також по цій справі Мінпромполітики України не приймало участі у справі. Таким чином, достатніх правових підстав для застосування у даному випадку ст. 80 ГПК України не має.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягає частковому скасуванню, а саме: пункт 4 резолютивної частини рішення слід скасувати, а позов заступника прокурора м. Одеси в частині вимог про визнання права власності Держави на будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29-а – задовольнити.



Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів




                                           П О С Т А Н О В И Л А :


В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Калушхімремонт” відмовити.

          Апеляційне подання прокурора міста Одеси задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2008 р. по справі № 3-16-30-9/104-06-3061 частково скасувати в частині п. 4 резолютивної частини рішення.

Позов заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в частині вимог про визнання права власності Держави на будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29-а –задовольнити.

          Визнати право власності Держави на об`єкт нерухомого майна загальною площею 472,6 кв.м, розташований по вул. Мельницькій, 29-а у м. Одесі.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

           Суддя                                                                                      Г.А. Єрмілов

            Суддя                                                                                О.Л. Воронюк                                                                       

Постанова підписана_______________


Эта же постанова в едином государственном реестре судебных решений.


ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb