Вторник, 06 Декабря 2016, 07:44

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Другие » Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)


Отзыв на кассационную жалобу Калушхимремонта

                         Вищий Господарський Суд України
                    01011, м.Київ, вул.Копиленко,6
                     
                       Від імені
                                                                                       Міністерства освіти і науки України
                                                                      за довіреністю Тодоров Д.М.
 
СПРАВА №9/104-06-3061
За позовом заст.прокурора м.Одеси
в інтересах держави в особі
Міністерства освіти і науки України
Про визнання права власності держави
 

                                          ВІДЗИВ
НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ВАТ „Калушхімремонт”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.08р.

  Касаційну скаргу ВАТ „Калушхімремонт” вважаємо безпідставною з наступних причин з наданням заперечень по кожному пункту касаційної скарги.

 1.  Касатор стверджує, що суд першої та апеляційної інстанції не виконали приписи, викладені в постанові Вищого господарського суду України по даній справі від 06.12.2007р. в частині того, що не розглянули по суті вимогу про визнання частково недійсним п.5 наказу Мінпромполітики України від 16.06.1994р. №187 «про створення відкритого акціонерного товариства «Калушхімремонт».

Це твердження суперечить рішенням зазначених судів. Суд першої інстанції розглянув вимогу по суті і прийняв рішення про відмову в її задоволенні (п.6 резолютивної частини рішення). Апеляційний суд не змінював в цій частині рішення суду першої інстанції.

 2.  Касатор стверджує, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об’єкт, а знаходження майна на балансі не є безспірним доказом наявності права власності балансоутримувача.

Само формулювання: «не є безспірним доказом» означає, що факт знаходження майна на балансі є доказом, але цей доказ не є безспірним, тобто його можна оспорювати.

Дійсно, само по собі знаходження майна на балансі не є безспірним доказом права власності, але визнаючи право власності за державою, суд послався не стільки на цю обставину, скільки на правову підставу потрапляння спірного майна на баланс, тобто на те, що право власності на спірну будівлю було надбане на підставах, передбачених законодавством - договору від 10.08.1988р. (ст.11ЦК України), і була передана ФХІ актом приймання-передавання від 22.08.1988р., що відповідно до ст.128ЦК України 1963р. є доказом набуття права власності у набувача майна за договором.

3.  Касатор стверджує, що суд послався на докази, які є юридично недопустимими. Такими доказами касатор зокрема вважає договір про передачу спірного майна с балансу на баланс від 10.08.1988р., акт приймання-передавання спірного майна від 22.08.1988р., рішення Одеського міськвиконкому №476 від 25.08.05р. „Про оформлення Державі, в особі Верховної Ради України, свідоцтва про право власності....” на спірне майно.

Усе перелічене - є діями не тільки не забороненими, а навпаки прямо передбаченими законодавством, які встановлюють, змінюють або припиняють права та обов’язки, тобто є правочинами - діями які чинять право.

Відповідно до ст.204 діючого ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден з цих правочинів не був оспорений касатором, жоден з них не визнаний судом недійсним і жоден з них не визначається законом, як заздалегідь недійсний, тому твердження касатора про незаконність визнання судом права власності на спірне майно за державою є повністю безпідставним. При чинності зазначених правочинів, ніякого іншого рішення, крім визнання права власності за державою, і бути не могло, що вже двічі доведено судами першої та апеляційної інстанцій.

 4.  Касатор доводить, що свідоцтво про право власності не може бути предметом спору.

Зазначаючи, що предметом спору можуть бути тільки правовстановлюючі документи, яки перелічені у переліку, наведеному у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, касатор не визнає свідоцтво правовстановлюючим документом, хоча свідоцтво про право власності значиться в п.6 цього переліку, як правовстановлюючий документ.

Навіть само визначення «свідоцтво про право власності» говорить о том, що це є правовстановлюючий документ, тобто документ, якій встановлює, засвідчує право, є доказом наявності цього права. В БТІ ж це право лише реєструється (береться на облік). Не можна взяти на облік те, чого не існує, тому в БТІ реєструється вже існуюче право.

5.  Касатор зазначає, що надані ним інвентаризаційний опис основних засобів станом на 31.05.94р., інвентарні картки обліку основних засобів і інвентарний опис основних засобів від 31.01.01р. є доказом набуття ним права власності на спірну будівлю.

Касатор нічим не обґрунтовує, чому зазначені документи є доказом набуття права власності саме на спірне майно і, більше того, не спростовує оцінку надану судом цім документам в своєму рішенні, де детально зазначено, чому ці документи не можуть бути і не є доказами набуття касатором права власності на спірну будівлю.

6.  Касатор доводить, що суд помилково дійшов висновку, що існував спір про скасування реєстрації його права власності на спірну будівлю.

Важко коментувати цей довід касатора, який визнає наявність спору про його право власності, але заперечує наявність спору про скасування цього права власності.

 7.  Прохання касатора про скасування рішень судів та направлення справи на новий розгляд теж не зрозуміло.

Касатор не зазначає жодної підстави, з якої справа повинна бути направлена на новий розгляд, не зазначає для чого потрібно направляти справу на новий розгляд, що повинні зробити суди першої та апеляційної інстанції і чому Вищий господарський суд України не може винести рішення по суті справи.

На підставі викладеного, касаційну скаргу ВАТ „Калушхімремонт” вважаємо безпідставною і просимо в її задоволенні відмовити.

 

Від імені Міністерства освіти і науки України
за довіреністю № 9/5-46 від  08.02.06р.  
(знаходиться у справі)                                                     ___________________   Тодоров Д.М.
ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Представление интересов Министерства образования и науки Украины (Хозяйственное Дело)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb