Вторник, 06 Декабря 2016, 07:46

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Уголовные дела » Подделка документов и присвоение чужого имущества (2014 год)


Кассационная жалоба защиты на ухвалу апелляционного суда

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Судовій палаті по кримінальних справах

01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика,4-а

                                 Касатор:                 

Гуржий Надія Петрівна,

65085, м.Одеса вул. Карпатська,6,

 

перша інстанція:  провадження №1-кп/521/4/14

друга інстанція: справа – №11-кп/785/613/14           

           

 К А С А Ц І Й Н А     С К А Р Г А

на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17.07.2014р.

 Незаконність оскаржуваної ухвали полягає в тому, що суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави, яка не передбачена законом, а саме не передбачена ст.415КПК України, яка встановлює вичерпний перелік таких підстав.

 Право на оскарження.

В порушення вимог п.3 ч.1 ст.419КПК України в оскаржуваній ухвалі не зазначено строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.424КПК України:

«У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції».

Відповідно до ч.2 ст.369КПК України одним з видів судових рішень є ухвала.

Отже, оскаржувана ухвала є судовим рішенням, постановленим щодо вироку суду першої інстанції, у зв’язку з чим, ця ухвала підлягає оскарженню відповідно до ч.1 ст.424КПК України.

 

ОБҐРУНТУВАННЯ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

 

1.      Суд свідомо знехтував законом

 Замість застосування діючого законодавства, суд, по суті, застосував п.4 ч.1 ст.374КПК України 1960 року, згідно з яким справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції: «якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні».

 Таким чином, суд вчинив правосуддя на підставі законодавства, яке скасоване законодавцем, тобто законодавства, яке визнано законодавцем неправильним.

При чому суд зробив це, розуміючи, що не має права робити це, про що свідчить посилання суду на ст.ст. 7 та 9 діючого КПК України, які начебто надають йому право поступати не так, як зазначено в процесуальному законі (останній та передостанній абзаци стор.3 оскаржуваної ухвали). При цьому, суд не зазначив який саме пункт, принцип, встановлений ст.7КПК України, надає суду право це зробити, що також свідчить про свідоме нехтування законом.

Більше того, своїм таким рішенням суд як раз і порушив принципи, встановлені ст.7КПК України, а саме принципи: верховенства права (п.1), законності (п.2), змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15).


2.      Суд виступив в ролі обвинувачення

ПЕРШЕ. За принципом змагальності обвинувачення має право надати докази винуватості обвинуваченого і саме воно вирішує яки докази надати суду на підтвердження винуватості.

Обвинувачення надало суду першої інстанції всі докази, яке воно вважало за потрібне і не просило суд надати йому можливість надати ще якісь докази, тому у суду першої інстанції не було підстав не виносити вирок.

В той же час, оскаржуючи вирок суду, прокурор обґрунтовує незаконність вироку суду тим що:

«…жодного доказу… участі обвинуваченої Гуржий Н.П. у вчиненні інкримінуємих злочинів прокурором не надано» (останнє речення стор.1 апеляційної скарги прокурора).

По суті, прокурор скаржиться не на суд, а на свого підлеглого прокурора. Вважаю, що це їх внутрішні разбірки,  в яких суд не повинен приймати участь.

Однак, суд, по суті, виступів в ролі ланки прокуратури, яка на прохання одного прокурора скасувала судове рішення з причин того, що інший прокурор працював погано.

Погана робота прокурора не може бути причиною скасування вироку суду, тому що він лише сторона в змагальному кримінальному провадженні.

Змагальність, як я собі уявляю, це змагальність двох сторін (обвинувачення і захисту) перед судом, який оголошує переможця.

Якщо дивитися на оскаржувану ухвалу саме з цього ракурсу, то апеляційний суд визнав, що сторона обвинувачення програла, однак, замість оголошення захисту переможцем, суд призначив не передбачений законом повторний поєдинок.

 ДРУГЕ. Відповідно до ч.3 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції:

«…може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується».

За змістом зазначеної норми, після винесення судового рішення судом першої інстанції, сторона кримінального провадження не має права подавати якісь докази, які вона мала можливість подати суду першої інстанції, але не подала їх.

Звідси - не дослідження судом першої інстанції якихось доказів, які не були заявлені або надані суду першої інстанції, взагалі не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тому, направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів необхідності збирання нових доказів є прямим та дуже грубим порушенням закону, тому що воно є не просто порушенням, а є порушенням законодавчого принципу - принципу змагальності.

 Дуже вибачаюсь, але не можу утриматися від аналогії. Це все одне, що після програшу футбольної команди, тренер звернувся би до суддів з проханням призначити новий поєдинок, щоб він мав змогу випустити на полі інших гравців, тому що ті, яких він випустив, грали зовсім погано. В спорті таке навіть уявити собі складно, а в правосудді, судячи з оскаржуваної ухвали, це виявляється цілком природне.

Вважаю, що за своїм змістом оскаржувана ухвала суду є свідченням того, що суд не чинить правосуддя, тобто не виступає арбітром між сторонами кримінального провадження, а допомагає обвинуваченню перемогти захист, надаючи обвинуваченню непередбачену законом додаткову можливість збору нових доказів.

 

3.      Суд порушив принцип диспозитивності

 ПЕРШЕ. На вирок Малиновського райсуду м.Одеси від 25.04.2014р. прокурор подав апеляційну скаргу 27.06.2014р., тобто з місячним пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ст.395КПК України, без клопотання про поновлення цього строку.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.399КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона:

«…подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку…».

Судом порушено принцип диспозитивності, а саме ч.3 ст.26КПК України, тому що він розглянув апеляційну скаргу прокурора без звернення прокурора до суду про поновлення йому пропущеного ним строку, що додатково свідчить про те, що суд допомагає обвинуваченню, тобто діє в інтересах однієї сторони кримінального провадження на шкоду іншій стороні.

 ДРУГЕ. І прокурор в апеляційній скарзі, і апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі визнали, що суду не надано доказів моє винуватості, але замість винесення виправдувального вироку, який прямо випливає з встановленого факту відсутності доказів моєї винуватості, суд повернув справу на новий розгляд для пошуку таких доказів. І ніякого значення для суду не має те, що закон забороняє це робити.

 Крім того, відповідно до ч.3 ст.404КПК України:

«За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями…».

Жодного клопотання від жодного учасника про повторне дослідження обставин до суду апеляційної інстанції не заявлялося, тому мотивування судом направлення справи на новий розгляд тим, що апеляційний суд не має змоги дослідити обставини по справі, є безпідставним та прямо суперечить ч.3 ст.404КПК України, згідно з якою апеляційний суд не мав права досліджувати обставини по справі, так як жодного клопотання про це не заявлялось (ч.3 ст.26КПК України).

Крім всього іншого, безпідставне повернення справи на новий розгляд є порушенням ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини в частині справедливості розгляду, розумності строку розгляду моєї справи та безсторонності суду.

 На підставі викладено, керуючись ст.440КПК України

 

ПРОШУ КАСАЦІЙНИЙ СУД

скасувати оскаржувану ухвалу та закрити кримінальне провадження

 

Додаток:

1.      Ухвала апеляційного суду Одеської області від 17.07.14р. по справі  №11-кп/785/613/14  

2.      Вирок Малиновського райсуду м.Одеси від 25.04.14р. (провадження №1-кп/521/4/14)

3.      Копія апеляційної скарги прокурора від 27.06.2014р. №04/2/2 (2 примірника)

4.      Копія цієї касаційної скарги  (2 примірника)

 

29 серпня 2014 р.

                                                  Гуржий Н.П. _____________________

 

Скаргу  підготував:

АДВОКАТ
Тодоров Дмитро Миколайович
тел.  736-79-50,              735-74-31
(094)  931-19-50,    (063) 735-74-31
65012 м.Одеса, вул.М.Арнаутська,4
 

 

ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Подделка документов и присвоение чужого имущества (2014 год)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb