Суббота, 03 Декабря 2016, 21:42

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Уголовные дела » Подделка документов и присвоение чужого имущества (2014 год)


Апелляционная жалоба защиты на приговор суда первой инстанции

Апеляційний суд Одеської області

Судовій палаті по кримінальних справах

                                  Апелянт:                 

Гуржий Надія Петрівна, 06.10.1961 року народження, м.Одеса вул. Карпатська,6,засуджена за ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366КК України

СПРАВА №521/16180/13-К

Провадження №1-кп/521/4/14

(суддя Гарський О.В.)

 А П Е Л Я Ц І Й Н А    С К А Р Г А

на вирок Малиновського райсуду Одеси від 25.04.2014р.

 Вважаю, що оскаржуваний вирок суду ухвалений виключно на припущеннях, що є прямим порушенням ч.3 ст.373КПК України, відповідно до якої:

«Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях…».


 ОБҐРУНТУВАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

 I.  Судом не наведено жодного доказу на підтвердження висновку про те, що я поставила підпис замість інших осіб

 Суд дійшов висновку, що я особисто поставила підписи замість Джелялова Р.Л. та Деребчинського О.В. в видаткових накладних №РН-чк1678 і №РН-чк1682 від 29.02..2012р. (стор.1 вироку суду), на підставі чого засудив мене за ч.1 ст.366КК України.

 Однак, жодного доказу на підтвердження свого висновку, що я особисто поставила підписи замість інших осіб, суд не наводить.

 Отже, висновок суду про те, що я поставила підписи замість Джелялова Р.Л. та Деребчинського О.В. повністю ґрунтується на припущенні.

 

II.                       Судом порушена презумпція невинуватості

 На питання прокурора чи розписувалися Деребчинській О.В. та Джелялов Р.Л. в накладних, я пояснила суду, що я не пам’ятаю як це було і хто розписувався в накладних, так як це було давно і у мене було 50 підприємств на обслуговуванні (аудіозапис судового засідання від 24.04.2014р. – час: 16.48.25). 

 В довіреності, на підставі якої Деребчинський О.В. отримав паливо по видатковій накладній №РН-чк1682 (а.с.31), не має зразку його підпису, тому звідки я мала знати, що він розписався в видатковій накладній якось не так, як він розписується зазвичай.

 Той, хто повинен був розписатися міг свідомо, тобто навмисно розписатися не своїм підписом, щоб заволодіти майном. Зрозуміло, що в такому випадку він буде стверджувати, що це не його підпис, а ТОВ «ЖОК» та ТзОВ «Центр демонтажних технологій» звісно, що не будуть підтверджувати отримання пального.

Можна сказати, що це моє припущення, тому що не має доказів, що саме так сталося. Але суд зробив висновок про те, що саме я поставила свій підпис замість іншої особи точно на такому ж припущенні – без доказів того, що я розписалася.

Згідно п.10 ч.1 ст.7КПК України одною з загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, що означає, що я не повинна наводити і надавати докази своєї винуватості, а обвинувачення повинно надати суду докази моєї винуватості.

 Я заявила суду, що паливо було отримано, як Деребчинським О.В. так і Джеляловим Р.Л., що підтверджується касовими чеками (аудіозапис судового засідання від 24.04.2014р.).

 У зв’язку з цім, вважаю, що суд міг визнати мене винуватою, тільки в тому випадку, якби обвинувачення надало суду дані касового апарату за 29.02.2012р., з яких було би достеменно видно чи отримували паливо  Деребчинській О.В. та Джелялов Р.Л.. При дослідженні даних по касовому апарату та порівнянні їх з даними по залишкам палива на момент перезміни операторів 29.02.2012р. можна встановити повну картину руху палива за весь день.

 

III.                    Стороною обвинувачення не надано доказів, які відповідно до діючого законодавства дозволили б точно встановити рух палива

 Відповідно до п.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом  Міністерство палива та енергетики України N 281/171/578/155, 20.05.2008:

««Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП» (п.10.3.3.2. зазначеної Інструкції).

10.4.3 Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

16.2 Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

16.3 На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються:

кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами;

закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів;

кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ;

кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками;

результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки».

 Отже, згідно наведеної інструкції недостачу талонів або самого палива можна об’єктивно, тобто достеменно встановити на підставі змінних звітів та інвентаризаційних даних.

Суд же встановлював недостачу на підставі умовиводу: якщо хтось не отримав щось, то це щось привласнила я.

 

IV.                    Не має доказів наявності матеріальних збитків у ПП «ТК «Укр-Петроль»

За логікою обвинувачення і суду я привласнила талони, що означає, що саме паливо я не привласнювала і не крала. В такому випадку виникає питання: куди ж ділося паливо? Для того, щоб зникло паливо, виходить, що я повинна була використати талони, тобто отримати паливо взамін на талони, які можна використати тільки в мережі ПП «ТК «Укр-Петроль».

Талони мають серійний та порядковий номер, тому можна встановити які талони начебто мною привласнені та встановити чи використані вони, тобто чи отримано на них паливо.

Якщо я талони не використала, то у ПП «ТК «Укр-Петроль» збитки не настали. Якщо збитків не має, то виникає питання: за що мене тоді засудили?

Отже, не має доведеності ні факту отримання мною талонів, як не має і фактів використання талонів, тобто не має доведених фактів, що у ПП «ТК «Укр-Петроль» настали збитки.

Суд виходить з того, що збитки у ПП «ТК «Укр-Петроль» настали тому що, я привласнила талони на суму видаткових накладних, а воно розрахувалося з ТОВ «ЖОК» та ТОВ «Центр демонтажних технологій» паливом по цім накладним. Однак, в матеріалах справи не має жодного документу, якій підтверджував би факт того, що ПП «ТК «Укр-Петроль» видало паливо зазначеним підприємствам по ще якомусь бухгалтерському документу ніж видаткові накладні №РН-чк1678 і №РН-чк1682 від 29.02.2012р..

 

Таким чином, якщо зазначені підприємства отримали паливо на суму, зазначену в видаткових накладних №РН-чк1678 і №РН-чк1682 від 29.02.2012р. і ніяких інших первинних документів по передачі цього палива не має, то ніяких збитків у ПП «ТК «Укр-Петроль» не має, тому що воно видало те, що повинно було видати згідно даних накладних і нічого більше. При цьому ніяких талонів на вказану суму я не отримувала і ніяких доказів видачі мені талонів на зазначену суму не має.

 Присвоєння чужого майна – це суто документальний злочин, який може бути доведений тільки по результатам бухгалтерського обліку, із якого була б видна різниця між отриманим відповідальною особою товаром, відпущеним нею товаром і товаром, який залишився у неї в підзвіті. Це ніяк не може доводитися показаннями свідків.

В матеріалах справи не має бухгалтерських документів, які підтверджували би зазначену різницю між отриманим та відпущеним товаром і товаром, який остався в залишку. Тобто не має допустимих документів, які б доводили мою винуватість в скоєні злочину.

56 582грн. 50коп. – це сума палива, виданого по двом видатковим накладним №РН-чк1678 (на суму 9082грн.50коп) і №РН-чк1682 від 29.02.2012р. (на суму 47 500грн.). Талони тут ні до чого. Методом припущення суд приходить до наступного висновку: податкові накладні фіктивні, тому Гуржий привласнила талони, тобто суд не наводить доказів привласнення талонів, а робить висновок про привласнення талонів на підставі того, що дійшов висновку про фіктивність видаткових накладних.

Мені не зовсім зрозуміло чому суд робить саме такий висновок. За логікою суду можна було зробити і інший висновок: якщо контрагенти не отримували паливо по цім видатковим накладним, значить це паливо фізично отримала я, тобто що я привласнила паливо, а не талони. До речі, – це більш прямий висновок з посилки, що видаткові накладні фіктивні, ніж висновок про привласнення талонів, тому що якщо для твердження, що я присвоїла паливо достатньо того, що накладні фіктивні, то для твердження про присвоєння талонів, крім факту, що накладні фіктивні, потрібно доводити ще факт отримання мною талонів.

V.                       Те, що зазначено судом як докази моєї винуватості, насправді не є доказами

 1. Доказами моєї винуватості судом визнані навіть протоколи прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення (повний 2 та 3 абзаци стор.4 вироку).

 За такою логікою не потрібно проводити ні досудового, ні судового слідства, тому що, якщо заява про вчинення кримінального правопорушення вже є доказом того, що правопорушення дійсно було вчинено, то потрібно одразу призначати покарання. Прийняв заяву – призначив покарання. От і все правосуддя.

 2. В якості доказу моєї винуватості суд вказує, що у видатковій накладній №РН-чк1682 стоїть підпис не Деребчинського О.В., а іншої особи.

Це в той час, коли почеркознавча експертиза не змогла визначити чи належить цей підпис Деребчинському О.В. (п.2 висновків почеркознавчої експертизи №151-П від 31.07.2013р. – а.с.222-236).

Таким чином, експерт, тобто особа, яка володіє спеціальними пізнаннями, не змогла зробити висновок, що підпис  не належить Деребчинському О.В., а суд такий висновок зробив і при цьому ніяк не мотивував чому він не погодився з висновком експерта, хоча відповідно до ч.10 ст.101КПК України:

«…незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку».

До речі, сам Деребчинський О.В., хоча і не визнає, що підпис його, але визнає, що підпис схожий на його підпис (аудіозапис судового засідання від 07.11.2013р. – час 11.40.48).

 3. На підтвердження моєї винуватості в складенні завідомо неправдивих видаткових накладних №РН-чк1678 і №РН-чк1682 від 29.02.2012р. і привласненні талонів суд посилається  на висновок експертного економічного дослідження №17 від 25.09.2012р., (останній абзац стор.4, стор.5 вироку), хоча у висновку сказано:

«…накладна №РН-чк1682 від 29.02.2012р…ймовірно свідчить про факт реалізації дизельного палива». Суд же робить протилежний висновок.

Згідно того ж економічного дослідження №17 накладні №РН-чк1678 і №РН-чк1682 від 29.02.2012р. не містять в собі ніяких даних про реалізацію талонів.

4. В якості доказу моєї винуватості суд посилається на акти звірок і при цьому посилається також на економічне дослідження №17, яким встановлено розбіжності сум заборгованості на 01.03.2012р. між ПП «ТК «Укр-Петроль» і ТОВ «ЖОК».

В даному випадку, на мій погляд, суд взагалі не розібрався що це означає. Суд вирішив, що наявність розбіжностей свідчить про виявлену недостачу, а значить про мою вину. Здається, що на думку суду розбіжності - це коли у одних рахується, що товар виданий, а у інших не рахується, що товар виданий. Насправді ж, мова іде про інше. Розбіжності в даному випадку полягають в наступному.

Перша розбіжність: акт звірки з боку ПП «ТК «Укр-Петроль» зроблений за результатами першого кварталу 2012 року, тобто станом на 1 квітня (а.с.8), а акт звірки з боку ТОВ «ЖОК» зроблений станом на 30 квітня 2012 року (а.с.9).

Друга розбіжність: в акті звірки з боку ПП «ТК «Укр-Петроль» серед сум, які рахуються як суми, на які відпущено паливо ТОВ «ЖОК», крім суми в 9,082.50, яка ставиться мені в провину, рахується ще сума в 3,600, на яку теж начебто відпущено паливо ТОВ «ЖОК», в той час як згідно акту звірки з боку ТОВ «ЖОК» у нього не рахується ця сума, як сума, на яку воно отримало паливо. Іншими словами, за даними ТОВ «ЖОК» воно не отримало палива не тільки на 9,082.50, а ще і на 3,600грн.. Це, на мій погляд, свідчить про те, що по суті господарський спір між двома підприємствами, які заплутались в своїх взаємних розрахунках, перетворили на кримінальну справу проти мене, повисмикувавши окремі факти.

Третя розбіжність: і за даними звірки ПП «ТК «Укр-Петроль» і за даними звірки ТОВ «ЖОК» підтверджується, що ТОВ «ЖОК» було відпущено палива на суму 692.50грн., але за даним ПП «ТК «Укр-Петроль» паливо було відпущене 29.02.12р., а за даними ТОВ «ЖОК» паливо на цю суму було відпущено йому 01.04.12р..

Вочевидь, експерт мав на увазі саме ці розбіжності, коли робив висновок про те, що неможливо підтвердити факт реалізації палива на суму 9,082.50 із-за розбіжностей в акті звірки. Суд же назвав ці розбіжності такими, що підтверджують мою винуватість, хоча ці розбіжності навпаки свідчать про недоведеність моєї вини.

 Судом не надана оцінка тому, що Подія сталася 29.02.12 року, а заява про кримінальне порушення подана через рік – 03.02.13 року (а.с.1, 2)

 

VI.                    Суд засудив мене за привласнення талонів, не зазначивши жодної ознаки цих талонів

 Відповідно до п.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом  Міністерство палива та енергетики України N 281/171/578/155, 20.05.2008:

«Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому».

«Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери» (п.10.3.3.1. зазначеної Інструкції).

 Суд дійшов висновку, що я привласнила пластикові талони на отримання палива на суму 56 582грн. 50коп. та розпорядилася ними (абз.1 стор.2 вироку суду), однак, судом не встановлена ні кількість талонів, ні номінальна вартість або номінальний об’єм талонів, ні марки палива, яке може бути отримано на вказаний талон, ні серійний, ні порядковий номер талонів, ні обставини при яких я начебто присвоїла зазначені талони.

В порушення п.2 ч.3 ст.374КПК у вироку суду не зазначено спосіб вчинення мною злочину, передбаченого ч.2 ст.191КК України, тобто суд не зазначив яким способом я заволоділа талонами, за привласнення яких він мене засудив.

 Отже, суд засудив мене за привласнення якихось міфічних, неіснуючих талонів, тому що він не навів жодних ознак цих талонів та спосіб в який я заволоділа ними.

 

VII.                 Судом не наведено жодного доказу на підтвердження висновку про те, що я привласнила талони на отримання палива

 Суд засудив мене за привласнення талонів, які повинні були отримати ТОВ «ЖОК» та ТзОВ «Центр демонтажних технологій» (абз.1 стор.2 вироку суду).

Отже, суд ідентифікував талони, які я начебто привласнила, не за їх особистими ознаками (номінальна вартість, серійний номер і т.і.), а за ознаками осіб, які на думку суду, мали їх отримати.

Таким чином, я засуджена за наступною логікою: якщо ТОВ «ЖОК» та ТзОВ «Центр демонтажних технологій» не отримали талони, то це означає що я їх привласнила, тобто суд не встановлює факт привласнення, а робить висновок, припускає, що так сталося.

 Крім того, не зрозуміло з яких підстав суд вважає, що зазначені підприємства повинні були отримати талони, якщо згідно вказаних видаткових накладних вони отримали паливо, що до речі, зазначено і  у висновку експертного економічного дослідження №17 від 25.09.2012р. (а.с.64-79), в якому сказано, що ці накладні імовірно свідчать про реалізацію палива і не мають ніяких ознак реалізації за ними талонів.

 Якщо я заволоділа цими талонами іншим чином, ніж отримала їх як матеріально-відповідальна особа, яка отримавши їх має, або повернути їх не використаними, або відзвітувати про їх реалізацію, то тоді мене потрібно звинувачувати в крадіжці, а саме по ст.185КК України. А якщо я отримала їх як матеріально-відповідальна особа, то тоді необхідно зазначити документ, на підставі якого я отримала ці талони під звіт.

 Суд засудив мене не за крадіжку, а засудив як матеріальну-відповідальну особу за привласнення талонів. При цьому суд не вказав документ, в якому було б зазначено, що я отримала талони як матеріально-відповідальна особа під звіт і не повернула їх та не відзвітувала про їх використання, хоча такий документ в справі є, але суд його не помічає. А не помічає, можливо тому, що він рве всю ланку обвинувачення. З цього доказу ніяк не виходить звинуватити та засудити мене за привласнення талонів на суму 56 582грн. 50коп., але суд його не враховує.

 

VIII.              Судом не наведені мотиви, чому ним не враховані допустимі, належні та прями докази моєї невинуватості

 Відповідно до п.2 ч.3 ст.374КПК, якщо суд не враховує окремі докази по справі, то він повинен мотивувати неврахування таких доказів.

В порушення зазначеної процесуальної норми суд не мотивував у вироку неврахування нижченаведених доказів.

 1. Наказом №013/03/ВВ/2о від 13.03.2012р. директором ПП «ТК «Укр-Петроль» було доручено провести інвентаризацію талонів, що знаходилися на моєму відповідальному зберіганні (а.с.38). Суд не надає ніякої оцінки цьому факту, хоча він має пряме відношення до встановлення факту привласнення мною талонів.

Згідно акту про результати інвентаризації №013/03/0/1 від 13.03.2012р. (а.с.39) виявлена недостача талонів на суму 21983грн.. Не дивлячись на те, що саме цей доказ є допустимим доказом за своє формою та суттю, суд засуджує мене не за недостачу (привласнення) талонів на суму 21983грн., а засуджує за недостачу талонів на суму 56 582грн. 50коп., що відрізняється на 34599грн.50коп. від суми недостачі талонів, встановленої актом інвентаризації.

2. Що стосується виду палива, то згідно видаткової накладної №РН-чк1682 від 29.02.2012р. ТзОВ «Центр демонтажних технологій» було відпущено 5000л. дизпалива на суму 47500грн., а згідно видаткової накладної №РН-чк1678 ТОВ «ЖОК» було відпущено 480л. дизпалива на суму 3800грн. і 450л.бензину на суму 3768грн.75коп. (без ПДВ).

Таким чином, мене звинувачують в привласненні дизпалива (талонів на дизпаливо) в об’ємі 5480 літрів на суму 51 300грн..

В той же час, згідно порівняльної відомості результатів інвентаризації талонів (а.с.40) виявлена недостача талонів на отримання дизпалива в кількості лише 71 талона по 20 літрів, що складає 1420 літрів на суму 13 490грн., що ще більше відрізняється від той суми, за яку я засуджена судом, а саме відрізняється на суму  43362грн.50коп.

 3. Засуджуючи мене за привласнення талонів, суд не надає оцінку жодному з вищезазначених документів інвентаризації, а також зведеній відомості руху пластикових карток, що знаходяться на відповідальному зберіганні у мене (а.с.42), які саме і відображають рух талонів, тобто наявність або відсутність недостачі.

 4. Згідно інвентаризаційного опису станом на 13.03.2012року (а.с.41) комісія зазначила, що не виявила у мене в наявності талонів (а.с.41). Це сталося тому, що інвентаризацію проводили без мене, тобто я не могла надати їм наявні у мене талони, що видно з акту про результати інвентаризації №013/03/0/1 від 13.03.2012р. (а.с.39), де це зазначено.

В той же час, в матеріалах справи є прихідна відомість №27 від 13.03.12 року (а.с.111) згідно якої я здала в бухгалтерію 131 штуку талонів по 20 літрів на отримання дизпалива, що складає 2620 літрів дизпалива. Згідно ж акту інвентаризації за мною начебто рахується заборгованість по талонах лише на 1420 літрів.

Таким чином, згідно вищезазначених бухгалтерських документів, які нікім не спростовані ніяких збитків у ПП «ТК «Укр-Петроль» не має і навіть більше того є надлишки дизпалива.

І цих надлишків ще більше, тому що крім талонів, які я здала за прихідною відомістю №27 від 13.03.12 року, я здала ще 28 талонів по 20 літрів дізпалива по прихідній відомісті №26 від 13.03.12 року (а.с.112) та 31 талон 20 літрів дізпалива по прихідній відомісті №26 від 13.03.12 року (а.с.113).

Отже, я засуджена за привласнення талонів на дизпаливо, хоча згідно належних та допустимих бухгалтерських документів, які знаходяться в матеріалах справи, не виявлено недостачі у мене талонів на дизпаливо, а навпаки спостерігається надлишки цих талонів.

 Таким чином, суд засудив мене не на підставі прямих доказів того, що в ПП «ТК «Укр-Петроль», зникло щось, що було би доведено результатами інвентаризації, а на підставі того, що у ПП «ТК «Укр-Петроль» рахується щось, а у ТОВ «ЖОК» та ТзОВ «Центр демонтажних технологій» це не рахується.

 По суті, все звинувачення і засудження мене побудовані на свідченнях представника «потерпілого» - Коломий М.І. (протокол допиту а.с.210,211). Слідчий та суд просто переписали все це і назвали це доказами по справі. Насправді ж жодного доказу тому, що сказав Коломий М.І., в матеріалах справи не має.

На підставі всього вище викладеного вважаю, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст.ст.410, 411, ч.1 ст.412, ст.413КПК України, що відповідно до ст.409КПК України є підставою для його скасування і винесення нового вироку.

 Керуючись ст.ст.392, 393, 395, 396, 407, 409 КПК України,

 ПРОШУ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 1. Скасувати оскаржуваний вирок суду

 2. Винести новий вирок, яким виправдати мене

 20 травня 2014 р.

Додаток: Копія цієї скарги для учасників по справі (2 примірника)

   Гуржий Н.П. _____________________
                                                          
Скаргу підготував:
                                                                                                                      АДВОКАТ
Тодоров Дмитро Миколайович
тел.  736-79-50,              735-74-31
(094)  931-19-50,    (063) 735-74-31
65012 м.Одеса, вул.М.Арнаутська,4
 




ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Подделка документов и присвоение чужого имущества (2014 год)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb