Вторник, 06 Декабря 2016, 07:44

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Уголовные дела » ДТП со смертельным исходом (2015 год)


Заявление защиты о пересмотре дела, поданное напрямую в Верховный Суд Украины и Ходатайство о восстановлении срока на пересмотр

                                                                                                                до ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                            01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика,4
 
                                   
                                                                     ЗАЯВНИК:
                                      Адвокат Тодоров Дмитро Миколайович,
                                      65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,4
                                      тел. 063 - 735-74-31 todorovd@ukr.net

                                                                   На захист:                

                                      Бахмутова Олександра Федоровича,
                                      засудженого за ч.2 ст.286КК України

З А Я В А  П Р О  П Е Р Е Г Л Я Д
в порядку п.1 та 3 ч.1 ст.445КПК України

 

 I. Підстава звернення до Верховного Суду України

 Підставою звернення до Верховного Суду України є:

1.     Неоднакове застосування судом касаційної інстанції України ст.286 Кримінального кодексу України, що потягло ухвалення при одних і тих же обставинах різних за змістом судових рішень (п.1 ч.1 ст.445КПК України)

2.    Невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України (п.3 ч.1 ст.445КПК України)

 

II. Стислий виклад обставин даної справи

За участю автомобілю під керуванням Бахмутова та мотоциклу під керуванням Сергійчука сталася ДТП з кримінальними наслідками: смерть особи  (водій мотоциклу Сергійчук ) і тяжкі тілесні ушкодження пасажира мотоциклу – Устименко. Судами встановлено, що:

Засуджений Бахмутов (водій автомобілю) порушив:

п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, що полягає в тому, що намагаючись розвернутися у невстановленому місці, не пропустив попутний транспорт (мотоцикл).

Потерпілий Сергійчук ( водій мотоциклу) порушив:

-          п.1.10,  п/п.«а» п.2.1.ПДР, що полягає у відсутності права на керування мотоциклом

-          п/п.«а» п.2.9 ПДР - керування мотоциклом в стані алкогольного сп’яніння

-          п.12.4 ПДР  - перевищення встановленої швидкості руху 

 

Згідно експертного висновку встановлено:

при умові руху мотоцикліста з дозволеною швидкістю, він мав технічну можливість уникнути зіткнення.

                    При таких обставинах винним у настанні кримінальних наслідків судами визнано Бахмутова.

IΙI. Неоднаковість застосування кримінального закону при однакових обставинах

Наявність технічної можливості у особи уникнути зіткнення в ситуації, яка склалася в результаті порушення ПДР іншою особою – це та обставина, яка є однаковою для всіх нижченаведених судових рішень.

По даній справі дії Бахмутова визнані судом злочином, хоча у мотоцикліста була технічна можливість уникнути зіткнення при русі з дозволеною швидкістю.

Та ж сама норма права - ст.286 КК України, в інших справах при тих ж саме обставинах застосована касаційним судом іншим чином: дії особи, яка порушила ПДР не визнаються злочином, якщо у іншої особи була технічна можливість уникнути зіткнення і вона не скористалася нею по своїй вині.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 01.06.2006р. (справа № 5-2060км06 головуючий суддя Редька А.І.) дії особи, яка вчинила ті ж саме порушення, що і Бахмутов - п.п. 10.1 та 10.4 ПДР, тобто також перегородила дорогу іншому транспортному засобу, визнані такими, що не є злочином, так як у особи, яка здійснила зіткнення, була технічна можливість уникнути зіткнення, яке призвело до кримінальних наслідків.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 06.03.2008р. (справа 5-939км08 головуючий суддя Пивовар В.Ф.) не дивлячись на порушення правил ПДР іншим учасником дорожнього руху, винуватою в настанні кримінальних наслідків визнана особа, у якої була технічна можливість уникнути зіткнення.

 

 IV. Вважаю, що неправильно застосовано закон саме оскаржуваною ухвалою

Суть порушення Бахмутова полягає в тому, що він не дав (перегородив) дорогу мотоциклісту Сергійчуку.

Якби Сергійчук уникнув би зіткнення, то кримінальної справи взагалі не було би і дії Бахмутова, які визнані судами злочином, не були би визнані злочином.

З цього випливає, що дії Бахмутова можуть бути визнані злочином тільки в залежності від наявності у Сергійчука технічної можливості уникнути зіткнення:

- якщо зіткнення не залежить від дій Сергійчука, то  порушення ПДР Бахмутовим є прямою причиною ДТП і тому є злочином,

- якщо ж зіткнення залежить від дій Сергійчука, то саме його дії є прямою причиною ДТП, тобто склад злочину міститься в його діях, а не в діях Бахмутова.

Суди встановили, що Сергійчук не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Однак, при цьому суди встановили, що він рухався зі швидкістю 104км/г при дозволеній швидкості 60км/г, тобто рухався з порушенням ПДР.

Тут, на мій погляд, у контексті зазначених обставин доречно зазначити, що кримінальними наслідками за ст.286КК України, є не сам факт зіткнення, а тілесні ушкодження або смерть. Саме швидкість на якій було здійснення зіткнення і призвело до кримінальних наслідків (смерті і ушкоджень). Тому що при дозволеній швидкості не те що, кримінальні наслідки не настали би, а навіть зіткнення не було б.

Порушення Бахмутова спричинило аварійну ситуацію і саме за ці свої дії він має відповідати. Він не має відповідати за порушення (дії) Сергійчука, яке безпосередньо і  спричинило настання кримінальних наслідків.

Якщо особа ще має можливість уникнути зіткнення та наслідків (смерті і тілесних ушкоджень) і не уникає їх через свої винні дії, то за це не може відповідати інша особа.

Суди визнали дії Бахмутов злочином, хоча дії Бахмутова створили тільки умови для кримінальних наслідків, а не самі кримінальні наслідки.

Бахмутов своїм порушенням створив умови для зіткнення (аварійну ситуацію), а далі: чи станеться зіткнення - залежить від дій іншої особи, за дії якої Бахмутов не може відповідати. Бахмутов має відповідати тільки за свої дії – це основоположний принцип кримінального права: особа не може відповідати за дії іншої особи.

Дії Бахмутова є опосередкованою причиною кримінальних наслідків, тобто не знаходяться з ними в прямому зв’язку. Між діями Бахмутова і наслідками є ще дії, які могли відвернути зіткнення – дії Сергійчука, і тому саме останні є прямими, найближчими, безпосередніми, тобто між ними і наслідками вже не має посередників, які мали би можливість їх відвернути.

Дії обох водіїв були би злочином тільки у тому випадку, якщо дії обох були прямою причиною настання кримінальних наслідків. Наприклад, водії двох транспортних засобів у повній свідомості рухаючись з однаковою швидкістю назустріч один одному, зіткнулися лоб в лоб посередині зустрічних полос, в результаті чого пасажири цих засобів отримали тілесні ушкодження, наприклад, середньої тяжкості. В цьому прикладі прямою причиною настання кримінальних наслідків є дії обох водіїв.

По даній ж справі, згідно встановлених судами фактичних обставин, прямою причиною зіткнення було порушення швидкості Сергійчуком. Дії ж Бахмутова знаходяться в опосередкованому зв’язку з наслідками, тому не є злочином відповідно ст.286КК України

Це, на мій погляд, зовсім не означає, що дії Бахмутова є законними, правильними і він ніяк не має відповідати за свої дії. Дії Бахмутова є винними, але адміністративно винними, тобто його дії є не злочином, а адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1, а точніше ч.2 ст.122КоАП України:

«… порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг…» (ч.1)

«Порушення водіями транспортних засобів… правил… розташування транспортних засобів на проїзній частині…» (ч.2)

Більше того, це адміністративне порушення призвело до іншого більш тяжкого адміністративного правопорушення, передбаченого  ч.4 ст.122КоАП України, згідно з якою Бахмутов має відповідати за створення аварійної ситуації, так як скоєне ним порушення змусило мотоцикліста різко змінювати швидкість або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки та безпеки інших громадян.

І тільки при відсутності у Сергійчука технічної можливості уникнути зіткнення, дії Бахмутова мали би кваліфікуватися як злочин, передбачений ч.2 ст.286УК України, так як його порушення було би прямою причиною настання кримінальних наслідків, так як ці наслідки були би невідворотні незалежно від дії інших осіб.

Отже, дії Бахмутова були би злочином, тобто прямою причиною кримінальних наслідків, якби Сергійчук при виконанні ПДР не мав би можливості уникнути зіткнення.

Всупереч вищенаведеному, згідно оскаржуваної ухвали суду злочином визнаються дії, які знаходяться в опосередкованому, а не прямому причинно-наслідковому зв’язку з кримінальними наслідками.

 

V. Невідповідність оскаржуваної ухвали висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України (п.3 ч.1 ст.445КПК України)

 Оскаржувана ухвала, якою визнано злочином дії, які знаходяться в опосередкованому причинному зв’язку з певними наслідками, прямо суперечить позиції Верховного Суду України, яка висловлена в Постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, справа № 5-18кс11 (цитата):

«Для інкримінування особі спричинення її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями та певними наслідками».

(джерело: офіційний сайт Верховного Суду України (навігація по сайту): Головна - Судова практика - Правові висновки Верховного Суду України - Висновки Верховного Суду у кримінальних справах - за 2010-2011 роки: «Висновки Верховного Суду України викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 400-12 КПК України, за 2010-2011р.р.», розділ «Особлива частина КК України», пункт 3 абзац 3, перше речення).

Не дивлячись на те, що ця позиція була висловлена стосовно іншого злочину (ухилення від сплати податку), вважаю, що вона стосується будь-якого злочину, тому що вона має фундаментальний характер. Не можуть бути різні підходи в залежності від виду злочину при визнанні дій злочином за критерієм причинно-наслідкового зв’язку  між діями і наслідками.

Визнання дії злочином тільки при наявності прямого причинного зв’язку з кримінальними наслідками – це основоположний принцип кримінального права, тому він стосується будь-якого злочину.

                   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.445-449, 454, 455 КПК України

 

ПРОШУ  ВЕРХОВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ:

1.  Скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. (справа № 5-3782км14).

 2. Ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014р. (провадження № 11-кп/785/483/14), вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2014р (провадження №1-кп /501/19/14) та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях Бахмутова О.Ф. складу злочину передбаченого ч.2 ст.286КК України, тобто у зв’язку з неправильним застосуванням судом касаційної інстанції ч.2 ст.286КК України по даній справі.

 Додаток:

1.  Клопотання про поновлення процесуального строку
2.  Ордер про надання правової допомоги
3.  Ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю
4.  Договір №51/13 від 22.10.13р між Бахмутовим О.Ф. та адвокатом Тодоровим Д.М.
5.  Копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. (справа № 5-3782км14) прошнурована та засвідчена печаткою суду.
6.  Копія ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014р. (провадження № 11-кп/785/483/14) прошнурована та засвідчена печаткою суду.
7.  Копія вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2014р. (провадження №1-кп /501/19/14) прошнурований та засвідчений печаткою суду.
8.  Копія ухвали Верховного Суду України від 01.06.2006р. (справа № 5-2060км06 головуючий суддя Редька А.І.) (Джерело: Єдиний державний реєстр судових рішень)
9.  Копія ухвали Верховного Суду України від 06.03.2008р. (справа 5-939км08 головуючий суддя Пивовар В.Ф.) (Джерело: Єдиний державний реєстр судових рішень)
10.   Перелік учасників по справі
11.  Копія цієї заяви  з доданим до неї копіями ухвали Верховного Суду України від 01.06.2006р. та від 06.03.2008р.  та ухвали Верховного Суду України від 06.03.2008р. для учасників провадження (9 примірників)

 

30 березня 2015 р.

                              Захисник Бахмутова О.Ф.      ______________________         Д.Тодоров


КЛОПОТАННЯ

про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд

ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р.

 

Відповідно до ст.447КПК України заява про перегляд рішення суду касаційної інстанції може бути подана протягом 3-х місяців з моменту його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.113КПК України:

«Процесуальні строки - це встановлені законом… проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження…мають право… вчиняти процесуальні дії».

Відповідно до ч.1 ст.117КПК України:

«Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою… суду».

24.12.2014 року я подав заяву про перегляд вищезазначеного судового рішення.

Ухвалою від 30.12.2014р. суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пойда М.Ф.залишив цю заяву без руху тому, що:

- заявою оспорюються фактичні обставини справи, що не є предметом розгляду Верховного Суду України

- заява не відповідає вимогам ст.ст.454, 455 КПК України.

26.01.2015 року я повторно подав вищезазначену заяву, зі спробою роз’яснення своєї правової позиції, яка полягала і полягає в тому, що:

по-перше, я ніколи не оспорював і не оспорюю жодної фактичної обставини по справі, а лише стверджую, що виходячи з встановлених судами фактичних обставин, суди неправильно застосовали норму матеріального права і є інші судові рішення, якими ця норма права при аналогічних обставинах застосовуються іншим чином,

по-друге, особа, яка подає заяву, має право заявити будь-які вимоги, а суд має право або відмовити в задоволенні таких вимог, якщо вони заявлені неправильно, або задовольнити їх повністю чи частково.

Ухвалою від 02.02.2015р. суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пойда М.Ф. повернув подану заяву, пославшись на те, що не були усунути недоліки зазначені в ухвалі від 30.12.2014р..

 Відповідно до діючої на той час ч.5 ст. 450КПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою, у зв’язку з чим я не втратив право на повторне звернення з такою заявою.

28.03.2015 року набув чинності Закон України, яким встановлено, що заява про перегляд рішення касаційного суду подається безпосередньо до Верховного Суду України.

Думаю, що одною з причин зміни порядку звернення до Верховного Суду України з заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції  є те, що не має так бути, що суд, який прийняв рішення сам вирішує чи підлягає його рішення перегляду, так як це не зовсім відповідає самій можливості такого перегляду.

Судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції по даній справі – це правова позиція судів. Правильна вона або неправильна – це інша справа.

Суддя ж Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пойда М.Ф., на мій погляд, взагалі виніс завідомо неправосудне рішення, тому, що відповідно до його повноважень він мав би перевірити тільки процесуальні моменти, зокрема: до якого суду подана заява, хто подав заяву, чи підтверджені повноваження на подачу заяви,  чи надана необхідна кількість примірників заяви, чи є якесь прохання в заяві, чи є якесь обґрунтування доводів, викладених в заяві, тобто відповідність заяви вимогам ст.448КПК України, замість цього суддя Пойда М.Ф. не допустив заяву до розгляду колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ взагалі не пославшись на невідповідність заяви ст.448КПК України, а послався на те, що на його думку оскаржується не те, що має оскаржуватися і заявляється прохання, яке не відповідає вимогам ст.ст.454 та 455КПК України (ці статті взагалі не мають відношення до повноважень Вищого спеціалізованого суду і зокрема судді Пойда М.Ф.).

Крім того, заява була повернута  ще і тому, що до неї не додані належно засвідчені копії судових рішень по іншим справам, на які було зроблено посилання в заяві, як на таки, що спростовують оскаржувану ухвалу, хоча ці рішення були додані з посиланням на те, що джерелом цих рішень є Єдиний державний реєстр судових рішень.

Суддею не враховано, по-перше, що закон не надає мені повноважень отримати засвідчені судом копії судових рішень, учасником проваджень яких я не був, і тому я взагалі не маю можливості виконати таку вимогу.

По-друге, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень»:

Єдиний  державний  реєстр судових рішень це: «автоматизована  система  …. електронних копій судових рішень».

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про доступ до судових рішень»:

«Суд при здійсненні судочинства може  використовувати  лише текст судового рішення,  який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру».


На підставі викладеного,  ПРОШУ ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ:

визнати причину пропуску процесуального строку на оскарження вищезазначеної ухвали касаційного суду поважною, поновити пропущений процесуальний строк та розглянути заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. по суті.

Додаток:

1.Заява від 24.12.2014р. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. (без додатків)

2.Ухвала судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Пойди М.Ф. від 30.12.2014р. на одному аркуші  (засвідчена мокрою печаткою Вищого спецсуду)

3.Заява від 26.01.2015р. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. (без додатків)

4.  Ухвала судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Пойди М.Ф. від 02.02.2015р. на одному аркуші  (засвідчена мокрою печаткою Вищого спецсуду)

 

Захисник Бахмутова О.Ф.      ______________________         Д.Тодоров

 

ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: ДТП со смертельным исходом (2015 год)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb