Четверг, 08 Декабря 2016, 11:52

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Уголовные дела » ДТП со смертельным исходом (2015 год)


Апелляция защиты на приговор суда первой инстанции со ссылкой на позицию и ухвалу Верховного Суда Украины

Апеляційний суд Одеської області

Судовій палаті по кримінальних справах

                                  Апелянт:                 

Адвокат Тодоров Дмитро Миколайович,

65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,4

тел.735-74-31

На захист:                

Бахмутова Олександра Федоровича, 08.06.1956 року народження,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286КК України

СПРАВА №501/5132/13-К

Провадження №1-кп/501/19/14

(суддя Семенов О.А.)

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А    С К А Р Г А

на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2014р.

 Оскаржуваний вирок суду є не невмотивованим, необґрунтованим та незаконним, тобто не відповідає жодній з вимог ст.370КПК України.

 ОБҐРУНТУВАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

 I.  Суд не навів жодного мотиву, чому він вважає наведені ним докази доказами винуватості засудженого.

 Відповідно до останнього абзацу п.2 ч.3 ст.374КПК України у вироку суд повинен навести мотиви ухвалення ним будь-яких рішень, які вирішуються ним при ухваленні вироку.

 При ухваленні вироку суд вирішив, що дослідженні ним докази свідчать про винуватість Бахмутова, але при цьому не навів жодних мотивів на підтвердження свого рішення, що є порушенням вищезазначеної норми закону.

 Наводячи докази винуватості Бахмутова, суд просто перелічив майже всі матеріали справи, не зазначивши при цьому, чому він вважає перелічене за докази винуватості Бахмутова.

Наприклад,  суд визнав доказом винуватості Бахмутова у ДТП відсутність у Сергійчука категорії (права) на керування мотоциклом ( шостий повний абзац стор. 4 вироку суду).

 Здавалося, відсутність у Сергійчука права на керування мотоциклом – це доказ винуватості (неправомірності дій) Сергійчука, але виявилося, що це, на думку суду,  вина Бахмутова, тобто за логікою суду ДТП сталася з вини Бахмутова, тому що Сергійчук не мав права на керування мотоциклом. Суд ніяк не пояснює чому він дійшов такого висновку.

 Суд також не пояснює, чому історія пологів колишньої дружини Сергійчука теж є доказом винуватості Бахмутова у ДТП ( десятий повний абзац стор. 4 вироку суду).

 І це не всі факти, які незрозуміло чому суд визнає доказами винуватості Бахмутова у скоєнні ДТП.

Можна казати, що суд  мав на увазі інше або не в тому розділі вироку це вказав, або невдало виклав вирок і тому подібне, але в будь-якому випадку суд визначив наведене  як докази винуватості Бахмутова в скоєнні злочину. Насправді ж, наведене не є доказами винуватості Бахмутова.

 Всі докази, які суд наводить як докази винуватості Бахмутова, поділяються на два види:

-  на докази, які взагалі не містять і апріорі не можуть містити інформацію о ДТП, яка вказувала би на винуватість Бахмутова, як наприклад історія пологів дружини Сергейчука, і

-  на докази, які містять інформацію о ДТП, але без мотивування, чому ця інформація свідчить про винуватість саме Бахмутова, а не про винуватість Сергійчука.

Наприклад, без жодного мотивування суд стверджує, що вина Бахмутова підтверджується:

«Протоколом огляду місця ДТП, схемою, фото-таблицями від 06 червня 2013 року (т.1, а.с.117-127) (2 повний абзац стор.4 вироку суду).

Абсолютно з таким ж успіхом можна сказати, що наведений доказ є доказом винуватості Сергійчука, а не Бахмутова.

 Так, як написаний (складений) вирок, то взагалі можна було обійтися одним словом: ВИНУВАТИЙ. Не має ніякого сенсу перелічувати на 4 сторінках факти, якщо їм не надається оцінка, та не зазначається, яка саме інформація, що в них міститься є доказом винуватості саме Бахмутова.

З вироку взагалі не видно, чому при наявності порушень ПДР як з боку Бахмутова, так і з боку Сергійчука, винним виявився саме Бахмутов.

Це означає, що суд сам не знає чому виніс обвинувальний вирок, тому що як би знав, то пояснив би, мотивував би свій висновок.

Відсутність мотивування вироку є порушенням ч.1 та 4 ст.370КПК України, згідно з якими судове рішення повинно бути мотивованим.

 

II.                       Судом не спростована правова позиція захисту

 Відповідно до п.15 ч.1 ст.7 та ч.1 ст.22 КПК України одним з принципів кримінального провадження є змагальність сторін (обвинувачення та захисту). Виходячи з цього суд повинен мотивувати, чому він погоджується з правовою позицією одної  сторони і не погоджується з позицією іншою сторони. Інакше, про якій принцип змагальності можна вести мову, якщо суд безмотивне визнає правою одну сторону, не вказуючи чому не права інша сторона.

 Правова позиція захисту (обвинуваченого та його захисника) у вироку взагалі не викладена. Їй тільки надана оцінка:

«Правова позиція обвинуваченого, що вчинені ним порушення правил дорожнього руху не знаходяться у причинно-слідчому зв’язку з наслідками транспортної пригоди, спростовується експертними висновками» (третій повний абзац стор.6 вироку суду).  

 Суд сам вигадав таку правову позицію і сам з нею не погодився.

Захист ніколи не заявляв, що дії Бахмутова не знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

Правова позиція захисту в цій частині полягала і полягає в тому, що винними є тільки дії, які знаходяться не просто у причинно-наслідковому зв’язку, а у прямому  причинно-наслідковому зв’язку.

 Захист постійно звертав увагу суду саме на це, що особу можна визнати винуватою тільки, якщо її дії знаходяться в прямому, а не опосередкованому причинно-наслідковому зв’язку з кримінальними наслідками.

 В причинно-наслідковому зв’язку з ДТП знаходиться багато речей, наприклад, факт народження Бахмутова, тому що якби Бахмутов не народився, то цієї ДТП не було би, що означає що факт його народження знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

За логікою суду можна засудити навіть батьків Бахмутова, тому що їх дії з народження Бахмутова теж знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, тому що очевидно, що за відсутності Бахмутова ця ДТП не сталася би.

Можна сказати, що це перебільшення, тому що між діями батьків Бахмутова і ДТП повинен бути не тільки причинно-наслідковий зв’язок, а ще самі дії мають бути винними, а тому приклад з батьками Бахмутова є недоречним хоча б тому, що в їх діях не має вини.

 Дійсно, в діях батьків Бахмутова не має вини. Однак, в діях Сергійчука вина є. І це прямо зазначено самим судом:

«знаходився у стані алкогольного сп’яніння, керував мотоциклом не маючи відповідного дозволу, передбаченого діючим законодавством, перевищив допустиму швидкість руху, що виключило технічну можливість йому запобігти пригоди» (четвертий абзац знизу сторінки 8 вироку суду).

Таким чином, судом однозначно встановлено, що порушення ПДР містяться як в діях Бахмутова так і в діях мотоцикліста. Що стосується наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями мотоцикліста і ДТП, то суд ніде в вироку прямо не висловлюється з цього приводу, але судячи з того, що він визнає як доказ експертизу і цитує її, де це зазначено (останнє речення третього повного абзацу стор. 5 вироку суду), слід розуміти, що суд погоджується з тим, що дії мотоцикліста, як і дії Бахмутова знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

 Отже, судом установлено, що вина в порушенні ПДР є як в діях Бахмутова так і в діях Сергійчука і дії обох знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

 Встановивши такий факт, суд жодним чином не мотивує, чому при таких обставинах він визнає винуватим саме Бахмутова.

Повна правова позиція захисту полягала і полягає в тому, що дії Бахмутова є порушенням ПДР, тобто він є винним в порушенні ПДР, і ці його дії знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, однак, вони не знаходяться у прямому  причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, тому ці його дії не створюють складу злочину.

 В той же час, дії Сергійчука є не тільки порушенням ПДР, не тільки знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, а як раз, на відміну від дій Бахмутова, знаходяться в прямому  причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, що виключає у діях Бахмутова склад злочину.

 Судом тричі проводились судові дебати і захист тричі стверджував те ж саме, що підтверджується технічним записом судового процесу, однак, суд взагалі не мотивував, чому ця правова позиція є неправильною.

Отже, вирок суду є незаконним, тому що суд погодився  з правовою позицією одної сторони кримінального провадження, не спростувавши правову позицію протилежної сторони кримінального провадження, чим звів нанівець  один з основних принципів кримінального провадження – принцип змагальності сторін.

Тім більше, що це не особиста правова позиція захисту, а позиція  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.

Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 400-12 КПК України, за 2010-2011р.р.

01.10.2012, Висновок,  Верховний Суд України

 Для інкримінування особі спричинення її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями та певними наслідками.


 Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації ухилення від сплати податку, вчиненого шляхом службового підроблення

N 223-286/0/4-13, 12.02.2013, Лист,  Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 Відповідно до ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , ст. 400-25 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) , ст. 458 Кримінального процесуального кодексу України доводимо до вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято постанову та сформульовано обов'язкову для всіх судів України правову позицію.

 Зазначена правова позиція підтверджується і судовим рішенням Верховного Суду України по конкретній справі, текст якого був наданий захистом суду, однак, суд все одне ніяк не відреагував у вироку на цю правову позицію. Цім судовим рішенням особу визнано невинуватою в ДТП, у зв’язку з тим, що її порушення ПДР, не знаходились у прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, так як у іншої особи була технічна можливість уникнути ДТП (Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 1 червня 2006 року (головуючий суддя Редька А.І.) – текст ухвали додається до цієї скарги).

 І дійсно, нехай хтось порушив якісь вимоги ПДР, але якщо у іншою особи є можливість уникнути ДТП, а вона її не уникає в силу своєї вини, то чому перший порушник ПДР повинен відповідати саме за ДТП? Перший порушник має відповідати за ДТП тільки у випадку, якщо інша особа не мала можливості уникнути ДТП. В іншому випадку, засудження першого порушника за ДТП є неправильним, тому що по суті він засуджується за винні дії другою особи, яка мала можливість уникнути ДТП, але не уникнула її в силу своїх винних дій.

 

III.                    Судом не дана оцінка діям учасників ДТП на предмет порушення ними ПДР та наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між їхніми порушеннями ПДР та ДТП

ПЕРШЕ. Винуватість Бахмутова у порушенні ПДР зводиться до того, що він, намагаючись розвернутися, не пропустив попутний транспорт (мотоцикл).

Винуватість Сергійчука в порушенні ПДР полягає:

-          у відсутності права на керування мотоциклом (п.1.10,  п/п.«а» п.2.1.ПДР)

-          у керуванні мотоциклом в стані алкогольного сп’яніння  (п/п.«а» п.2.9 ПДР)

-          у перевищенні встановленої швидкості руху  (п.12.4 ПДР)

-          у русі по лівій смузі при вільній правій (п.11.2 ПДР)

Винуватість як Бахмутова, так і Сергійчука в вищезазначених порушеннях ПДР підтверджується об’єктивним доказом – відеозаписом ДТП.

Захист вважає, що для визначення винуватості Бахмутова суд повинен був надати оцінку всім порушенням ПДР, як з боку Бахмутова, так і з боку Сергейчука, на предмет того, яке з цих порушень знаходиться саме в прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

 Коли суд визнає Бахмутова винуватим в тому, що він, виїхавши на ліву смугу, не надав дорогу транспорту, який рухався в попутному напрямку по цій лівій смузі (останнє речення стор.1 вироку суду), він виходить з презумпції правомірності руху мотоцикліста по лівій смузі.

Такої презумпції правомірності в законі не має.

 Відповідно до ч.1 ст.94КПК України вирок суду повинен ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

 На відеозапису чітко видно, що Сергійчук рухався по лівій смузі при вільній правій, що є порушенням п.11.2 ПДР. Вільність правої смуги і можливість руху по ній додатково підтверджується тим, що по ній буквально за пару хвилин до ДТП проїхав легковий автомобіль, що сталося згідно таймеру відеозапису в 23г.54мін.48сек. (до речі, можна візуально порівняти швидкість, з якою проїхав зазначений автомобіль, зі швидкістю, з якою проїхав згодом мотоцикл, що дає можливість візуально оцінити вплив швидкості на можливість уникнути ДТП).

 Отже, виходячи з вимог всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин кримінального провадження, суд повинен був надати оцінку зазначеним діям Сергічука на предмет того чи є вони порушенням ПДР та, якщо це є порушенням, чи знаходиться це порушення в прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

З відеозапису та протоколу огляду ДТП чітко видно, що на момент зіткнення автомобіль швидкої допомоги повністю знаходився на лівій смузі. Таким чином, при виконанні Сергійчуком вимог п.11.2 ПДР, тобто як би він рухався по правій смузі, то ДТП не сталася би, навіть не дивлячись на те, що він рухався з перевищенням швидкості.

Отже, навіть при порушенні ПДР, яке скоїв Бахмутов, ДТП не сталася би, як би Сергейчук рухався по тій смузі, по якій він повинен був рухатися відповідно до ПДР, що означає, що саме це порушення ПДР знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП.

Суд нічого не зазначив в вироку з цього приводу, хоча захист прямо просив суд надати оцінку порушенню Сергійчуком вимог п.11.2 ПДР. Якщо такого порушення не має, то чому не має, а якщо таке порушення є, то чому воно не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з ДТП?

 Здається, суд сприймав це як фантазію захисту, але це ж реальні речі, не висмоктаний з пальця, а реальний факт, який підтверджується не якимось суб’єктивними свідченнями, а об’єктивним доказом – відеозаписом, з якого чітко видно, що ДТП не сталася би, якби Сергейчук рухався по правій смузі. А як би ДТП не сталася би, то і не було би наслідків, не було б і кримінальної справи. А якби не було кримінальної справи, то не було б і вироку, і Бахмутов не був би визнаний винним і не був би засуджений. Це означає, що Бахмутов засуджений не за порушення ПДР яке скоїв він, а за порушення ПДР, яке скоїв Сергейчук. А це в свою чергу означає, що Бахмутов засуджений незаконно.

Відповідно до ч.1 ст.410КПК України не дослідження судом такої обставини, як порушення Сергійчуком п.11.2 ПДР, з’ясування якої може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, є неповнотою судового розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.409КПК України неповнота судового розгляду є підставою для скасування або зміни вироку.

У зв’язку з не дослідженням судом першої інстанції такої обставини, як порушення Сергійчуком п.11.2 ПДР, прошу суд відповідно до ч.3 ст.404КПК України повторно дослідити відеозапис ДТП на предмет порушення Сергійчуком п.11.2 ПДР.

                    ДРУГЕ. Припустимо, що Сергейчук правомірно рухався по левій смузі. Однак, і в цьому випадку він рухався з порушенням ПДР, а саме рухався з перевищенням швидкості, що є порушенням п.12.4 ПДР.

Згідно висновку експерта, зробленого на підставі об’єктивного доказу – відеозапису, Сергійчук рухався зі швидкістю 104км/г при дозволеній швидкості в 60км/г. Згідно то ж висновку експерта за умови руху мотоцикла зі швидкістю 60км/г його водій, тобто Сергійчук, мав можливість запобігти ДТП, а за умови руху мотоцикла зі швидкістю 104км/г він не мав можливості запобігти ДТП (третій повний абзац стор.5 вироку суду або п.6 експертного висновку №4521 від 22.08.2013р.).

Суд знов ж таки не надає ніякої оцінки і цьому порушенню Сергійчуком вимог ПДР, хоча захист прямо просив суд надати оцінку порушенню Сергійчуком вимог п.12.4 ПДР.

Відповідно до п.7 експертного висновку №4521 від 22.08.2013р., яке суд цитує (третій повний абзац стор.5 вироку суду), і порушення ПДР Бахмутова, і порушення ПДР Сергейчука знаходяться у причинному зв’язку з настанням ДТП, однак, якщо порушення Бахмутова, як зазначає експерт, було тільки необхідною умовою виникнення ДТП, то порушення Сергейчука було необхідною і достатньою умовою настання ДТП.

Іншими словами, одного порушення Бахмутова не було достатньо, щоб сталася ДТП. А от порушення Сергейчука є не тільки необхідною, але і достатньою умовою, тобто порушення Бахмутова знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку, а порушення Сергейчука знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням ДТП.

По суті, суд визнає цей факт:

«Сергійчук П.О. перевищив допустиму швидкість руху, що виключило технічну можливість йому запобігти пригоди» (четвертий абзац знизу сторінки 8 вироку суду), однак, використовує його в контексті визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню його близькім, і ніяк не надає йому оцінку з точки зору того, чи не послугувало саме це прямою причиною ДТП.

Причин будь-якої події, в тому числі і ДТП, багато, тому потрібно шукати останню, тобто пряму, ту яка могла б ще відвернути ДТП, не дивлячись на те, що раніше виникли ще якісь причини. А в нашому випадку останньою причиною, при всіх умовах, було перевищення швидкості Сергейчуком.

Два інших порушення ПДР з боку Сергейчука: відсутність права на керування та керування у стані алкогольного сп’яніння, також находяться в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, але вони не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку, так як і порушення ПДР Бахмутовим.

Отже, вирок суду є необґрунтованим, що є порушенням ч.1 та 3 ст.370КПК України, тому що він ухвалений не на підставі об’єктивно з’ясованих обставин справи, без врахування дій Сергійчука, які є відвертим порушенням ПДР, та без надання оцінки всім доказам по справі у їх сукупності та взаємному зв’язку відповідно до ст.94КПК України.

Взагалі, таке враження, що суд визнав Бахмутова винуватим тільки тому, що він залишився живим.

Я розумію, що важко виправдовувати Бахмутова, зважаючи на те, що в результаті зазначеної ДТП одна особо отримала тяжкі тілесні ушкодження, а друга особа взагалі загинула.

Однак, засуджувати особу тільки тому, що вона залишилася живою, взагалі неприпустимо, тому що, по-перше, це суперечить ч.1 ст.2КПК України, згідно з якою завданням кримінального провадження є забезпечення того, щоби жоден невинуватий не був засуджений, а по-друге, засудження невинуватого в даному випадку означає виправдання того, що можна їздити, як мінімум, у стані алкогольного сп’яніння та з значним перевищенням швидкості, що якраз в першу чергу і спричиняє ДТП.

 

IV.                    Призначення покарання судом

Не бачу потреби висловлюватися з питання призначення покарання, так як у діях Бахмутова, на мій погляд, відсутній склад злочину, однак, з метою звернення уваги апеляційного суду на повну неспроможність оскаржуваного вироку, все-таки вважаю за необхідне сказати дещо з цього приводу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374КПК України у вироку суд повинен навести мотиви призначення покарання.

От які мотиви наводить суд:

«Характер і міра суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особа обвинуваченого дають суду підстави вважати, що виправлення і перевиховання його не можливі без ізоляції від суспільства…» (абз.3 знизу стор.6 вироку суду).

ПО-ПЕРШЕ. З таким «мотивуванням» можна робити будь-який висновок: як той, що зробив суд, так і повністю протилежний. Це тому, що насправді, ніякого мотивування не має.

ПО-ДРУГЕ. Чим особа обвинуваченого дала підставу суду вважати, що він не може бути виправлений без ізоляції від суспільства, взагалі не зрозуміло. Тім більше, особливо у зв’язку з тим, що перед цім (5-7 повний абз.стор.6 вироку суду) суд надав лише наступні оцінки особі обвинуваченого:

-          раніше не судимий,

-          не знаходиться на обліку у нарколога, у психіатра 

-          за місцем проживання та роботи характеризується позитивно

-   обставиною, яка пом’якшує вину, суд визнає позитивне ставлення до нього на роботі

-          обставин, які обтяжують вину Бахмутова, судом не встановлено.

Дуже добре, що при призначенні покарання суд не пригадав ще, що Сергійчук:

 «знаходився у стані алкогольного сп’яніння, керував мотоциклом не маючи відповідного дозволу, передбаченого діючим законодавством, перевищив допустиму швидкість руху, що виключило технічну можливість йому запобігти пригоди» (четвертий абзац знизу сторінки 8 вироку суду).

 Як би суд це пригадав, то характер і ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ймовірно, далі би суду підстави вважати, що виправлення Бахмутова неможливо не тільки без ізоляції від суспільства, а взагалі неможливе.

 Хоча не виключено, що у зв’язку з відсутністю смертної кари, суд просто не знав, що робити з Бахмутовим, якщо його виправлення взагалі не можливо, тому спеціально не згадав про дії Сергійчука.

На підставі всього вище викладеного вважаю, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст.ст.410, 411, ч.1 ст.412, ст.413КПК України, що відповідно до ст.409КПК України є підставою для його скасування і винесення нового вироку.

Керуючись ст.ст.392, 393, 395, 396, 407, 409 КПК України,

 

ПРОШУ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 1. Скасувати оскаржуваний вирок суду

 2. Винести новий вирок, яким виправдати Бахмутова Олександра Федоровича за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.286КК України

 

Додаток:

1.      Ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю

2.      Ордер про надання правової допомоги

3.      Текст ухвали Верховного Суду України від  01.06.2006р. (головуючий суддя Редька А.І.)

 

01 квітня 2014 р.

    Захисник Бахмутова О.Ф.      ______________________         Д.Тодоров

  З даною апеляційною скаргою ознайомлений, прошу задовольнити її.

     Бахмутов О.Ф. _____________________


ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: ДТП со смертельным исходом (2015 год)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb