Вторник, 06 Декабря 2016, 07:44

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ

адвоката Дмитрия Тодорова

г.Одесса ул. Малая Арнаутская, 4

Главная страница |
Главная » Дела адвоката » Уголовные дела » Дело о покушении на президента России В.Путина (2012 год)


Апелляционная жалоба защиты на экстрадиционный арест И.Пьянзина

Апелляционный суд Одесской области

Судебной коллегии по уголовным делам

 

Адвокат Тодоров Дмитрий Николаевич,

65012, г.Одесса,ул.М.Арнаутская,4

тел.770-24-94

В защиту:

Пьянзина Ильи Александровича,

28.10.1984 года рождения, гражданина Республики Казахстан,

содержащегося под стражей в ОСИ УГДУВИН в Одесской области

 

             

АПЕЛЛЯЦИОННАЯ ЖАЛОБА

на постановление Малиновского райсуда г. Одессы от 23.08.2012г.
о применении экстрадиционного ареста в отношении Пьянзина И.А.

 

 При рассмотрении судом первой инстанции вопроса о применении к Пьянзину И.А. экстрадиционного ареста я возражал только по одному основанию:

Вопрос о выдаче Пьянзина И.А. уже разрешен, потому к нему не может быть применен экстрадиционный арест., т.к. в соответствии с ч.7 ст.463УПК Украины экстрадиционный арест может быть применен только до разрешения вопроса о выдаче лица.

Заявляя только одно единственное основание, я рассуждал примерно следующим образом. Если я заявлю много оснований, часть которых может быть достаточно спорными, суд может сосредоточиться на спорных основаниях и обойти вниманием ч.7 ст.463УПК Украины, которая однозначно утверждает, что экстрадиционный арест можно применить только до разрешения вопроса об экстрадиции. Я полагал, что так как возражение только одно, то суду придется высказать свое мнение по данному возражению, а точнее даже не по возражению, а по требованиям ч.7 ст.463УПК Украины, которые прямо запрещают суду применять экстрадиционный арест в данном случае.

Однако,  суд сам нашел для себя поле для деятельности и издал постановление на четырех страницах, причем на украинском языке, которого Пьянзин И.А. не понимает, но я не буду акцентировать внимание на этом вопросе, как и на некоторых других, чтобы не уходить от сути требований ч.7 ст.463УПК Украины.

Полагаю, если суд пришел к выводу о необходимости применения экстрадиционного ареста, ему достаточно было сослаться, что принято решение об экстрадиции, которое признано законным окончательным решением (определением) апелляционного суда Одесской области от 20.08.2012г., в связи с чем и следует применить экстрадиционный арест, т.е. суду нет необходимости (да просто нет смысла) исследовать законность экстрадиции, если она установлена окончательным решением (определением) суда и потому достаточно сослаться на это решение суда.

В то же время, если бы суд так коротко (но вполне достаточно) отмотивировал бы свое решение о применении экстрадиционного ареста, то противоречие его выводов требованиям ч.7 ст.463УПК Украины было бы не просто очевидным, а вопиющим.

Возможно поэтому, суд издал постановление на четырех страницах, и при этом ни слова не сказал, почему является необоснованным единственное возражение защиты.

Правда, суд не забыл про возражение, упомянул его в предпоследнем абзаце мотивировочной части своего постановления…, однако никакой оценки ему не дал.

На основании вышеизложенного, считаю, что обжалуемое постановление об экстрадиции является незаконным и подлежащим отмене, т.к. прямо противоречит ч.7 ст.463УПК Украины, в связи с чем, руководствуясь ст.463УПК Украины

ПРОШУ АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД:

 1.   Признать обжалуемое постановление суда незаконным и отменить его

 2.   Отказать в удовлетворении представления  прокурора Малиновского района об избрании экстрадиционного ареста в отношении Пьянзина Ильи Александровича, 28.10.1984 года рождения.

 

Приложение: 

 1.      Ксерокопия свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью.

2.      Ордер адвоката

3.      Копия настоящей жалобы (2 экземпляра)

 

27.08.2012                                  

                                        Адвокат ______________________ Д.Н.Тодоров


Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 237 до статті 485)

28.12.1960, Кодекс України,  Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

 

 Стаття 463. Екстрадиційний арешт

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням (зверненням) центрального органу прокурор вносить подання про її екстрадиційний арешт до суду за місцем тримання особи під вартою.

Разом із поданням на розгляд суду подаються:

1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом;

2) документи про громадянство особи;

3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Матеріали, що подаються до суду, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України.

Після одержання подання суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить постанову про:

1) застосування екстрадиційного арешту;

2) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

При розгляді подання суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня винесення постанови може бути подана апеляція. Подання апеляції на постанову судді не зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше вісімнадцяти місяців.

У межах цього терміну суддя за місцем тримання особи під вартою за поданням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника суддя за місцем тримання особи під вартою не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

У разі якщо максимальний строк екстрадиційного арешту, передбачений частиною сьомою цієї статті, закінчився, а питання щодо видачі особи (екстрадиції) та її фактичної передачі центральним органом не вирішено, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

У разі звільнення особи з-під варти судом прокурор області або його заступник за погодженням з відповідним центральним органом виносить постанову про застосування інших необхідних заходів для запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі.

Такі заходи мають бути достатніми, щоб гарантувати можливість виконання рішення про видачу особи (екстрадицію), і можуть, зокрема, передбачати заставу, встановлення обмежень пересування особи та контролю за місцем її перебування. Застосування застави та встановлення обмежень пересування особи здійснюються у порядку, передбаченому статтями 981, 151 та 154-1 цього Кодексу, з урахуванням особливостей цього розділу.

Про винесення постанови прокурор області або його заступник повідомляє особу, щодо якої вона винесена, її захисника або законного представника.

Виконання постанови може доручатися прокурором області або його заступником органам дізнання.


ВЕРНУТЬСЯ В КАТЕГОРИЮ: Дело о покушении на президента России В.Путина (2012 год)
Использование материалов сайта разрешается только при наличии гиперссылки на www.todorov.od.ua
Юридические услуги. Одесса. Адвокат Дмитрий Тодоров Мы в Google+ © 2007 - 2016


Хостинг от uWeb